| Культура та мистецтво [175] |
| Мистецтво народів світу. [13] |
| Мистецтво України [51] |
| Зарубіжна література [88] |
| Основи християнської етики [38] |
| Музичне мистецтво [31] |
| Мистецтво [36] |
19:39 Театральна культура України ХХ століття | |
Розділ IV ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XX СТ. ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА Український театр посідає чільне місце у вітчизняній культурі. Він є непересічним явищем у світовому мистецтві та відіграє першорядну роль у становленні національної самосвідомості українців.
Провідні актори та режисери українського театру. Сучасні музичні театри. Театр ляльок У XX ст. значного розвитку досяг національний театр. Перші спроби підготовки професійних акторів пов’язані з діяльністю драматичної школи, заснованої 1904 року у Києві при музичній школі М. Лисенка, де викладалися теорія і практика сценічного мистецтва. Творчою лабораторією став і перший український театр (колектив проіснував до 1920 року), в якому М. Садовський розвивав кращі здобутки театру корифеїв у поєднанні з європейськими традиціями. Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли в Києві утворилися Державний драматичний театр, Державний народний театр М. Саксаганського, «Молодий театр» Леся Курбаса. «Молодий театр» — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. Лесь Курбас, людина яскравого самобутнього таланту, носій передових ідей XX ст., провів своїх акторів через усю історію світового театру — від «Царя Едіпа» Софокла до модерних драм В. Вінниченка. Це був театр вишуканого слова і літератури, але проіснував він лише два роки. У 1922 році Лесь Курбас створив мистецьке об’єднання «Березіль». За перші ж роки свого існування «Березіль» став провідним театром України. У 1926—1935 роках театр «Березіль» працював у Харкові. Тут були поставлені п’єси М. Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло») та В. Вінниченка («Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Базар»).
Лесь Курбас
Актори театру «Березіль» (у центрі стоїть Лесь Курбас)
Н. Ужвій
Г. Юра Завдяки генію Леся Курбаса, який поєднав у собі таланти режисера, драматурга, актора і перекладача світової літератури, на українській сцені були по-новому осмислені твори Шекспіра, Мольєра, Ібсена, Гауптмана. З театральної школи Леся Курбаса вийшли видатні актори А. Бучма, М. Крушельницький, О. Сердюк, Д. Антонович, Н. Ужвій, І. Мар’яненко, Г. Юра, які продовжували відігравати значну роль у театральному житті України. Справою життя актора і режисера Гната Юри став Київський драматичний театр ім. І. Франка, який він очолював у 1926—1961 роках. Гнат Юра був природженим імпровізатором в акторській і режисерській діяльності, постійно спрямовував репертуар театру до світової класики. У довоєнні роки з репертуару театрів поступово зникають п’єси світової класики, а твори драматургії підпорядковуються методу соціалістичного реалізму. У роки Великої Вітчизняної війни багато відомих акторів їздять з агітбригадами на фронт, виступають перед бійцями на передових позиціях, у шпиталях. Часи «відлиги» (50-ті — 60-ті роки) є періодом розквіту українського театру. Окрім повернення на сцену української і світової класики, в репертуарі театрів з’являються нові сучасні постановки.
На превеликий жаль, широкий загал глядачів не розумів творчих пошуків Курбаса, а його п'єси не знаходили розуміння у критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», націоналізмі, відриві від сучасної дійсності. Політична кампанія проти митця скінчилася його арештом і засланням. Уряд навіть змінив театрові «Березіль» назву, і він став Академічним українським драматичним театром ім. Т. Шевченка.
Б. Ступка
А. Роговцева
Н. Сумська В Україні та поза її межами набувають популярності актори Б. Ступка, А. Роговцева, Ю. Мажуга, 3. Дегтярьова. Розвиток національного театру кінця XX ст. пов’язаний з новаторською діяльністю таких режисерів, як С. Данченко, Р. Віктюк, В. Петров та ін. За роки незалежності в Україні з’явилося чимало нових театрів, а українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув режисер Роман Віктюк, який розпочав свою діяльність у Львові, а згодом організував театр у Москві. Його творчість як режисера-новатора стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця XX ст. (наприклад спектакль «Лоліта» за романом В. Набокова). Відомі далеко за межами України Ада Роговцева, Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв, сестри Наталя та Ольга Сумські та інші актори, які є зірками не тільки театру, але й кіно.
Т. Яценко в спектаклі «За двома зайцями»
Сцена зі спектаклю «Шельменко-денщик»
Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів: «Золотий Лев», «Драбина» у Львові, «Київ травневий» у Києві, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Мельпомена Таврії» у Херсоні та ін.
Сучасні музичні театри У наш час є популярними й музичні театри. Окрім театрів опери та балету працюють театри музичної комедії, оперети, Київський дитячий музичний театр та ін. У різні роки здобули світову славу видатні українські вокалісти С. Крушельницька, О. Мишуга, Б. Гмиря, Б. Руденко та диригенти Н. Рахлін, К. Сімеонов, С. Турчак. В Україні і далеко за її межами відомі чудові виконавці оперних партій Є. Мірошниченко, Д. Гнатюк, А. Солов’яненко. Провідними вважаються театри опери та балету Києва, Одеси, Донецька, Львова. До здобутків останнього належать опери «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю І. Франка «Захар Беркут»), «Ернані» Дж. Верді, балети «Сойчине крило» А. Кос-Анатольського, «Створення світу» А. Петрова. Досягнення українського балету останніх трьох десятиліть XX ст. пов’язані з ім’ям українського хореографа Анатолія Шекера, який очолював балетну трупу Національної опери України. Окрім класичних вистав — «Лебедине озеро»
Б. Гмиря
Сцена в балету «Лілея»
Сцена з опери «Тарас Бульба» і «Лускунчик» П. Чайковського, «Раймонда» О. Глазунова, «Коппелія» Л. Деліба — він здійснив постановки багатьох сучасних творів, зокрема: «Лілея» К. Данькевича, «Спартак» А. Хачатуряна, «Ольга» Є. Станковича, «Легенда про любов» А. Мелікова. Його постановка балету «Ромео і Джульєтта», здійснена 1971 року, вже 30 років не сходить зі сцени. Вистава була показана в багатьох країнах світу і відзначена медаллю ЮНЕСКО як найкраща інтерпретація твору С. Прокоф’єва. Театри музичної комедії та оперети, театр ляльок
Значна роль у розвитку театрального мистецтва належить музично-драматичним театрам. В Україні впродовж XX ст. деякі з них було перейменовано в театри музичної комедії та оперети. Народження Київського театру оперети позначають двома датами: 1934 рік (відкриття стаціонарного театру музичної комедії) і 1935 рік (прем’єра «Летючої миші» Й. Штрауса). Першою виставою, яка була поставлена українською мовою, стала оперета «Продавець птахів» К. Целлера. Невдовзі на сцені театру була вперше поставлена українська оперета — «Весілля в Малинівці» О. Рябова, який був головним диригентом театру, композитором і автором ще двох відомих українських оперет «Сорочинський ярмарок» і «Червона калина». У наш час поряд із традиційними Сцена зі спектаклю «Енеїда» оперетами здійснюються також постановки мюзиклів, музичних вистав, музично-пластичних дійств, шоу-програм.
О. Рябов
Сцена з оперети «Сорочинський ярмарок»
У різні роки в театрі працювали режисери Є. Степанов, С. Бойко, В. Недашківський, Ю. Ятковський, В. Ясногородський, з театром співпрацювали відомий український прозаїк П. Загребельний, драматурги О. Зарудний та О. Коломієць, композитори В. Філіппенко, С. Бе дусенко та ін. Із того часу яскраві, видовищні постановки, в яких об’єднані слово, музика й танець, стали окрасою репертуару. Значних успіхів досяг Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного. У репертуарі театру є спектаклі практично всіх напрямів і жанрів: від класичної оперети до рок-опери, численні види мюзиклу: від бродвейської класики до мюзиклу-детективу та мюзиклу в стилі джаз. В Україні театр ляльок став одним із видів класичного театрального мистецтва. Перший професійний театр ляльок (нині Київський державний академічний театр ляльок) було засновано в Києві 1927 року за ініціативою народного артиста України О. Соломарського. У другій половині XX ст. в багатьох містах України було засновано державні театри ляльок. У наш час такі театри функціонують в обласних центрах і найбільших містах країни. В Україні проводяться популярні міжнародні фестивалі лялькарів — «Інтерлялька» (Ужгород), «Золотий Телесик» (Львів), «Подільська лялька» (Вінниця) та ін. Процеси національно-культурного відродження, що відбуваються в Україні, позначилися на розвитку сучасного театру. Активізувалися міжнародні творчі зв’язки між театральними колективами України, Англії, Італії, Німеччини, Польщі. В Україні показали своє мистецтво авангардні театри Франції, Японії. Національний театр намагається утвердитися в європейському культурному просторі. Це засвідчують гастролі та участь вітчизняних театрів у багатьох міжнародних фестивалях. Голоси кращих оперних співаків звучать на найпрестижніших сценах Європи, на міжнародних конкурсах завойовують нагороди відомі артисти балету. Відбувається якісне оновлення національного театру на шляху поєднання кращих вітчизняних і світових традицій. Телеканал новин "24" підготував рейтинг кращих акторів незалежної України до 21-ої річниці дня Незалежності. | |
|
| |
