| Культура та мистецтво [175] |
| Мистецтво народів світу. [13] |
| Мистецтво України [51] |
| Зарубіжна література [88] |
| Основи християнської етики [38] |
| Музичне мистецтво [31] |
| Мистецтво [36] |
11:26 Послух і непослух | |
Ключовий вірш із Біблії: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!» (Кол. 3:20). Запам’ятай нові слова і поняття Непослух – вияв гордині у ставленні до Господа чи ближніх, які бажають тобі добра. Послух – готовність виконати волю Божу або прохання чи розпорядження тих людей, що теж виконують волю Господа. Слухняність – готовність виконати прохання старших за віком або за посадою. Чемність – уміння бути слухняним і ввічливим.
Біблійна історія
Притча про слухняного й неслухняного сина Прочитай притчу та скажи, хто зробив правильно
У день славного в’їзду Христа в Єрусалим Ісус розповів народові ще одну притчу: „Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди-но, дитино, сьогодні у виноградник і попрацюй там!” Той без роздумів відповів: „Готовий, батьку!” Але не пішов. Тоді те саме сказав чоловік другому синові. Той сказав: „Я не хочу”. Але потім передумав, покаявся і пішов у виноградник. Котрий же з них двох учинив волю батькову?” (Див.: Мт. 21:28-31).
З раннього дитинства хочеться проявити свою самостійність, яка видається нам ознакою дорослості. Тому часто робимо не так, як нам радять батьки, учителі, просто люди, які мають багатий життєвий досвід. Нам здається, що вони просто хочуть продемонструвати свою владу над нами, що вони занадто старі і давні, аби зрозуміти наші потреби, тому їх можна просто не слухатись, більше того, заперечувати, коли не пускають на дискотеку або докоряють за неприбрану кімнату, а то й гостро відповісти чи нагрубити. Та чи приносив непослух яку-небудь користь? Він переважно призводив до сварки, до зіпсованого настрою, до агресивності. Натомість слухняна, чемна дитина завжди має ласку в батьків та інших дорослих. Вона з готовністю виконає доручення дорослого поприбирати у квартирі, ретельно підготується до уроків, радуватиме око кожного охайним одягом і скромною зачіскою, дивитиметься корисні для розуму телепередачі, віддаватиме перевагу пізнавальним іграм над азартними, чемно поводитиметься у товаристві, не шукатиме безглуздих пригод, не куритиме і не заглядатиме до чарки, дякуватиме оточуючим і Богові за даровані ласки. Однак чемність – то лише зовнішній послух батькам і старшим. Дуже важливо подолати в собі причину непослуху – гординю. Бо саме горді діти часто зовсім не дають спокою старшим: голосно розмовляють у присутності дорослих, грубо втручаються у їхню розмову, пустують і бігають і тим приваблюють до себе загальну увагу. Саме хворі на гордість і самолюбство підлітки та молоді люди ні за що мають мудрі поради і застороги батьків, відмахуються від їх законних прохань і вимог, ніби від набридливих мух; довіряють тільки власному досвіду, зовсім не маючи його; незмірно засмучують матерів грубістю, непоштивим ставленням, хамством. Часто бувають грубими, скандальними; полонені дияволом, промовляють нецензурні слова, замахуються рукою на ту, що народила їх. Суворо сказано про таких у Біблії: „Хто залишає батька – той же, що й богохульник, і проклятий Господом той, хто дратує матір свою”.
Повчальні оповідання
Зима. Снігу намело – не пройти. Увечері після першого заняття в недільній школі група дітей із батьками поверталася додому. Попереду через намети пробиралися дідусь і внучка. Він намагався йти по освітленій доріжці, а вона весь час тягнула його в темноту. Навіть зауваження зробила: „Вічно ти мене не слухаєш!” Учитель, що замислений ішов позаду них, аж стрепенувся від такого речення: „А хто кого повинен слухати – дідусь внучку чи навпаки?” Дівчинці ця думка здалася несподіваною, і вона нічого не відповіла. Педагог сказав: „Тільки-но ми говорили, що всі біди почалися через непослух. Адам не послухався Бога Отця. Вчинив, як самому захотілося...» І тут дівчинка висловилася: „Так то Адам. Це нас не стосується...”
Бруно Ферреро Син Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик. Ось одна жінка каже другій: „Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає”. – „А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу, - каже друга. А третя мовчить. „Чому ж ти про свого сина не скажеш?” – запитують у неї сусідки. „А що казати? – мовить жінка. – Нічого в ньому особливого нема”. Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь – за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли. Один через голову перевертається, колесом крутиться, - милуються жінки. Другий пісню співає, соловейком заливається, - заслухалися жінки. А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс. Запитують жінки в дідуся: „Ну що? Як наші сини?” – „А де ж вони? – відповідає дідусь. – Я тільки одного сина бачу!”
Поміркуй і дай відповідь: Як можна заперечити думку про те, що біблійні історії не мають безпосереднього стосунку до нашого життя? Чому третій син миліший Господові за двох інших?
Звичайно ж, можна засумніватися в тому, чи проявив повагу до батька і другий син з Ісусової притчі, адже він спочатку повівся з батьком зверхньо і нечемно. Звісно ж, нам не потрібно повторювати таких вчинків. Слід бути з батьками лагідними і прихильними, пам’ятаючи про те, скільки вони зробили для нас у житті. Але куди важливіше значення має внутрішній послух, що йде від самого щирого серця маленької чи дорослої людини. Бога ми пізнаємо через серце і душу, тому внутрішній послух у спілкуванні з Господом відіграє особливо важливу роль. Саме це має на увазі Ісус Христос у притчі про слухняного й неслухняного синів. Батько у ній – це Господь Бог, який запрошує до співпраці у своєму винограднику – Царстві Божому, Церкві. Сини – всі люди, які по-різному відповідають на це запрошення: одні обіцяють, але не дотримують слова, відходять від Бога, інші спочатку не приймають Слова Божого, але згодом повертається до Господа. Ісус учить нас здобувати Царство Боже не обіцянками, а вчинками. Для Господа замало одних слів. Людина, що обіцяє і не виконує обіцянок, подібна до фарисеїв, які вважали себе праведними людьми, вивищувались перед іншими і не визнавали своїх гріхів. Ісус більше любить тих грішників, які бачать свої провини і каються за них. Такі люди здатні виправити свої вчинки і стати кращими, ніж були до того. Навичка послуху виробляється через послух дорослим, у першу чергу, в сім’ї і в школі. Це послухи побутові, навчальні і трудові. Сказали тобі – зроби і не сперечайся, подобається тобі це чи ні. Хай від деяких послухів ти справедливо бачиш мало користі для блага конкретних людей або всього суспільства, але задля виховання свого характеру, вироблення навички послуху всі вимоги слід старанно виконувати. Коли ж послух суперечить нашим внутрішнім принципам, коли звеліли робити те, що совість і Закон Божий забороняють, і не дозволяють робити того, що велить Бог, то необхідно пригадати слова апостола Павла: „Ви дорого куплені, - тож не ставайте рабами людей!” (1 Кор. 9:23). Отож, коли ми молимося і віддаємо себе Ісусові, не будьмо голослівними, як перший син із притчі. Як би важко нам не було, стараймося дотримуватися Божої науки. А в тих випадках, коли важко виконати свою обіцянку, треба просити Бога, щоб дав нам силу дотримати свого слова.
Повчальне оповідання
Неля сиділа в кріслі й читала книжку. Мама мила підлогу. Стомлена, вона раз у раз зупинялася, розгинала спину. Дівчинка попросила її: „Мамо, ти посидь. Не треба так поспішати”. Та мама спішила: сьогодні вона з донькою має йти в ляльковий театр. За хвилину Неля знову озвалася: „Мамо, ну відпочинь же трішки!” Мама, не підводячи голови, мовчки дотерла підлогу. Потім заходилася мити вікно в кухні. Неля відклала книжку, ходила за матір’ю, заглядала то з одного, то з другого боку: „Хіба неодмінно сьогодні? Можна й завтра прибрати в кухні...» А мама чомусь посміхалась і, поспішаючи, поралася далі. Пообідавши, Неля почала швидко одягатися. А мама, наче навмисне, шукала собі якоїсь роботи: мила тарілки, чистила виделки і ложки. Донька нарешті розсердилася: „Мамо, ну яка ж бо ти... справді! Ввечері почистиш! І так уже стомилася. А в театрі дрімати будеш. Скажеш: „Нецікаво!”
Поміркуй і дай відповідь: Чи можна назвати Нелю люблячою дочкою? Що спільного в Нелі з маленькою ученицею недільної школи і першим сином, про якого розповідав Ісус Христос?
Перевір себе!
| |
|
| |