Музичне виконавство та освіта

У першій половині XIX ст. в найбільших містах України — Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Одесі — вже були сформовані свої музичні традиції. Із відкриттям театрів, появою оперних труп та організацією концертного життя розпочався новий етап культурного розвитку України. Важливе значення в цьому процесі мало відкриття університетів у Києві, Львові, Харкові. При Харківському університеті працювали музичні класи, а у Львові було відкрито консерваторію, що істотно позначилося на розвитку музичного життя цих міст. Отже, для музичної культури України першої половини XIX ст. було характерним формування творчих сил, а також перехід мистецтва на нові, демократичні засади.

Значних успіхів українська музика досягла в другій половині XIX ст. Докорінно змінилося концертне і театральне життя, пов’язане з відкриттям оперних театрів у Києві, Харкові, Львові. У великих і малих містах України влаштовувалися симфонічні концерти, створювалися музичні товариства.

Завдяки високому професіоналізму українського театру почав активно розвиватися цілий ряд музичних жанрів. Розпочали й активізували свою діяльність музично-театральні трупи на чолі з М. Кропивницьким, М. Садовським, М. Старицьким, П. Саксаганським, М. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою. Для їхніх вистав почали створювати музику українські композитори, зокрема М. Лисенко.

Національні музично-педагогічні традиції М. Лисенка продовжував і М. Леонтович, чільне місце у творчості якого посідають хорові обробки українських народних пісень, а також оригінальні, самобутні композиції, написані на основі народних мелодій. Композитор розробив теорію цілісного сприйняття музичного образу на основі поєднання кольорів зі звучанням музичного твору.

Львівський оперний театр ім. С. Крушельницької

М. Заньковецька в ролі Ази у спектаклі М. Старицького «Циганка Аза»

Хорова культура України кінця XIX ст. знаменувалася активним розвитком церковного співацького руху. Цьому сприяла плідна диригентська діяльність таких визначних хорових диригентів, як О. Кошиць, К. Стеценко, М. Леонтович та ін. Репертуар хорових колективів охоплював літургійні твори, обробки народних пісень, оригінальну хорову творчість композиторів. У Західній Україні осередками хорового співу були гімназії та семінарії, а також музично-хорові товариства. Фундаторами й керівниками хорових колективів були Ф. Колесса, С. Людкевич, Д. Сочинський.

Значним внеском у розвиток музично-театральної культури Львова було відкриття приватного міського театру Скарбека, одного з найбільших у Європі. На його сцені дебютували випускники Львівської консерваторії С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга, виконавська майстерність яких набула світового визнання.

О. Кошиць

Кобзар О. Вересай

У середині XIX ст. самодержавна політика спричинила занепад автентичного кобзарського виконавства: припиняли своє існування кобзарські братства, зникали автентичні інструменти, втрачавсь репертуар.

Найбільший внесок у справу збереження й відродження кобзарства зробили М. Лисенко і Г. Хоткевич. М. Лисенко записав думи Остапа Вересая і організував його виступи в Києві та Петербурзі, чим привернув увагу науковців до кобзарського виконавства як до самобутнього явища.