Розділ IV  ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XX СТ.

 МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

Українська музика XX ст. позначена інтенсивними новаторськими пошуками. У 1923—1928 роках в Україні діяло республіканське Музичне товариство ім. М. Леонтовича. Навколо нього гуртувалися композитори-новатори, які орієнтувалися на поєднання у своїй творчості національних традицій із досягненнями європейської музичної культури,— Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, М. Вериківський та ін. У 1932 році товариство було перетворено на Спілку композиторів УРСР.

Хорова, вокально-симфонічна і симфонічна музика. Камерні жанри вокальної та інструментальної музики

Від тріумфальної поїздки за кордон 1919 року Української республіканської хорової капели під керуванням О. Кошиця розпочалося знайомство світової громадськості з професійним хоровим мистецтвом України. Надалі національну хорову й музично-пісенну культуру розвивали професійні колективи — «Думка» (з 1930 року — Державна заслужена академічна хорова капела України), «Трембіта» (з 1951 року — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організований і керований Г. Верьовкою.

У 1930—1960-х роках хорове мистецтво України розвивалося завдяки діяльності визначних хормейстерів Г. Верьовки, М. Вериківського, П. Козицького та ін. Національний академічний народний хор імені Г. Верьовки протягом всіх років свого існування був і залишається центром народної музичної культури. Основна його заслуга полягає у відродженні української хорової культури та завоюванні світового визнання українського хорового виконавства.

І. Шамо

Український народний хор Г. Верьовки

Новими барвами розквітла хорова музика у творчості Лесі Дичко, В. Зубицького, І. Шамо, О. Яковчука. У 1989 році було започатковано конкурси хорів ім. М. Леонтовича. Увесь подальший розвиток мистецтва хорового співу в Україні пов’язаний із творчістю провідних хор мейстерів: А. Авдієвського, Л. Венедиктова, В. Іконника та ін. Виступи в різних країнах світу таких відомих колективів, як Національна заслужена академічна капела «Думка», Державна чоловіча капела ім. Л. Ревуцького, сприяли відродженню шедеврів української духовної музики та пропаганді в світі музики видатних українських композиторів.

Одне з чільних місць у сучасному українському хоровому мистецтві посідає широко визнаний у світі камерний хор «Київ» під керуванням М. Гобдича. Цей колектив виборов найпрестижніші премії на конкурсах у різних країнах світу і є, за численними відгуками в пресі, непересічним явищем у сучасній хоровій культурі. Гідно представлене українське хорове мистецтво також у творчості хорів «Фрески Києва», «Хрещатик» та ін.

Традиції українського авангарду й зокрема напрям модернізму в українській музиці різних жанрів започаткував Б. Лятошинський.

Борис Лятошинський — видатний український композитор, диригент і педагог. Творчі пошуки композитора у напрямі модернізму найяскравіше позначилися в його опері «Золотий обруч», написаній у європейському стилі на основі національних музичних традицій. Починаючи з Другої симфонії, в музиці Лятошинського особливо відчутними є героїчні образи, поєднані з інтонаціями українського фольклору. Творча спадщина композитора включає п’ять симфоній, сюїти, симфонічні поеми, твори для фортепіано з оркестром, для духового оркестру, романси, обробки народних пісень та ін.

Поряд із Б. Лятошинським найвпливовішим діячем української музичної культури XX ст. є композитор, педагог, музичний і громадський діяч Л. Ревуцький.

Пам'ятник Б. Лятошинському. Житомир

Лев (Левко) Ревуцький — послідовник творчих методів М. Лисенка і М. Леонтовича щодо нерозривного злиття музичного фольклору з досягненнями професійної музики кінця XIX ст. Л. Ревуцький — автор творів великих музичних форм. У його доробку соната для фортепіано, дві симфонії, два концерти для фортепіано. Камерні інструментальні твори композитора вирізняються свіжістю музичної мови й оригінальними технічними прийомами. Серед вокальних творів Л. Ревуцького особливе місце посідає кантата «Хустина», а також обробки народних пісень для голосу з фортепіано. До золотого фонду української класики увійшли Друга симфонія і фортепіанний концерт Л. Ревуцького — перші значні твори цих жанрів в українській музиці.

Станіслав Людкевич — видатний український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог, один із організаторів Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові. С. Людкевич — майстер великих музичних форм, зокрема в царині вокально-симфонічної музики. До найграндіозніших творів композитора належать чотиричастинна кантата-симфонія «Кавказ» на вірші однойменної поеми Т. Шевченка та кантата «Заповіт», написана до 120-річчя від дня народження Кобзаря.

У творчому доробку композитора симфонічні поеми, опера «Довбуш», фортепіанні та скрипкові концерти, хорові композиції, обробки народних пісень, солоспіви та ін.

Василь Барвінський — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, провідний діяч Союзу українських професійних музик.

У творчості В. Барвінського відчутні мотиви імпресіонізму. Композитор плідно працював у різних жанрах, проте відомий передусім своїми інструментальними творами, головним чином камерного характеру. До творчої спадщини В. Барвінського належать вокально-інструментальні етнографічні картини «Українське весілля», хорові твори а капела «Шевченкова хата» й «Колосися, ниво», солоспіви для голосу в супроводі оркестру та ін. Є у композитора також симфонічні та вокальні твори.

Л. Ревуцький

Пам'ятник на могилі С. Людкевича. Львів

С. Людкевич

Віктор Косенко — видатний український композитор, піаніст, увійшов в історію української музики насамперед як неперевершений лірик і представник напряму неокласицизму початку XX ст. Його різноманітна за жанрами вокальна, камерна й симфонічна творчість сповнена романтичних інтонацій народної пісні. Він залишив по собі десятки творів, які належать до золотого фонду української фортепіанної музики. Творчому стилю композитора притаманні глибока ліричність та емоційність, органічне поєднання досягнень західноєвропейської та вітчизняної професійної музики, творче переосмислення національного фольклору.

В. Косенко — автор «Героїчної увертюри» для симфонічного оркестру, Концерту для фортепіано з оркестром, камерних інструментальних творів, 24 дитячих п’єс, хорових композицій, романсів, пісень, обробок українських народних пісень.

У 2001 році Національною спілкою композиторів України засновано Премію ім. В. С. Косенка, яка щорічно вручається композиторам за видатні досягнення в галузі музичної творчості для дітей і юнацтва.

М. Скорик

Є. Станкович

В українській музичній культурі 50—60-х років XX ст. виокремились дві художні системи. Передусім — «офіційна музика» доби соціалістичного реалізму, в якій переважали твори, написані на «соціальне замовлення». Інша художня система представлена творчістю Б. Лятошинського та його послідовників. У ній переважали інструментальна непрограмна музика, камерність, навіть у традиційних великих музичних формах. Послідовниками такого напряму були представники українського авангарду — В. Годзецький, Л. Грабовський, В. Сильвестров та ін. Вони прагнули вийти у своїй творчості за межі традиціоналізму. Збільшилася кількість різновидів симфонічної музики завдяки творчості Є. Станковича, В. Губаренка, М. Скорика.

Мирослав Скорик — композитор і музикознавець, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, співголова Національної спілки композиторів України.

У розмаїтому творчому доробку композитора — опера «Мойсей», балети «Каменярі» за однойменним твором І. Франка та «Повернення Баттерфляй», «Реквієм», концерти, твори для оркестру, ансамблів, музика до понад сорока фільмів, зокрема «Тіні забутих предків» режисера С. Параджанова за повістю М. Коцюбинського, до театральних вистав, джазова і популярна музика та ін.

Центральною фігурою в сучасній професійній музиці України вважають Євгена Станковича — учня Б. Лятошинського та М. Скорика.

Євген Станкович — композитор, голова Національної спілки композиторів України, лауреат багатьох національних та міжнародних премій. Є. Станкович є автором фольклорної опери «Коли цвіте папороть», чотирнадцяти симфоній, інструментальних концертів, п’яти балетів, камерно-вокальних і камерно-інструментальних творів, сонат, п’єс для різних інструментів, романсів, пісень, музики до спектаклів і фільмів та ін. Музика Є. Станковича, що широко виконується не тільки в Україні, а й у різних країнах світу,— це яскраве відтворення світлих, героїчних і трагічних сторінок життя українського народу.

Напрями популярної музики. Музичне виконавство та освіта 

Українська популярна музика та її напрями

Популярна музика — одне з ключових явищ молодіжної культури. Поняття «популярна музика» має різні тлумачення. До популярної музики відносять найвідоміші й часто виконувані твори: класичні, народні, джазові та ін. Окрім того, до популярної музики належать різноманітні стилі й жанри розважально-естрадного музикування. Отже, поняття «популярна музика» означає зрозуміло викладена, загальнодоступна, широковідома, така, що користується загальним визнанням у конкретний період часу. Водночас поняття «естрадна музика» визначає спрямованість на конкретне середовище побутування (естраду), попит у певної вікової категорії. Основними жанрами української популярної естрадної музики є джаз, рок-музика, авторська пісня, традиційна естрадна пісня, поп-музика та синкретичні* жанри.

Серед названих жанрів певний час до поп-музики відносили й рок-музику, але пізніше ці поняття розійшлися й, так би мовити, конкретизувалися.

 *Синкретичний — той, що поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи.

С. Ротару

О. Пономарьов

Ані Лорак

В Україні естрадна (популярна) музика особливо активно розвивалася починаючи з 70—80-х років XX ст. У той період були створені перші зразки рок-оцери («Орфей та Евридика» О. Журбіна), джазові й естрадні композиції. Найвагоміший внесок у процес розвитку української популярної молодіжної пісні зробив Володимир Івасюк — український поет і композитор, чия творчість ґрунтується на фольклорних джерелах, автор текстів і музики понад ста пісень, серед яких такі шедеври, як «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та ін. Його пісня «Червона рута» дала назву Всеукраїнському фестивалю української пісні та музики.

Серед композиторів-пісенників тих років також О. Білаш, В. Верменич, П. Майборода, І. Поклад та ін. Широкої популярності в той час набула творчість таких естрадних виконавців, як С.  Ротару, Н. Яремчук, О. Білозір, Т. Петриненко, А. Кудлай, гуртів «Смерічка», «Червона рута», «Кобза», тріо Мареничів. Одночасно започатковувалися й нові типово модерні музичні та музично- поетичні проекти, серед яких рок-бардівський гурт «Плач Єремії».

Хоча українська популярна музика — це явище із глибоким культурним та історичним корінням, становлення національної музичної індустрії розпочалося лише в останні десятиліття XX ст. Фактично в 1990-ті роки розпочався тривалий і суперечливий процес перетворення української пострадянської «естради» на важливу галузь культурної індустрії.

К. Скрябін, соліст гурту «Скрябін»

Гурт «Воплі Відоплясова»

У сучасній українській популярній музиці представлені майже всі музичні напрями: від

фолк-метал* до ейсид-джазу**. Популярність багатьох українських поп-виконавців — С. Ротару, І. Білик, О. Пономарьова, Т. Повалій, Руслани, ВІА Гра, Ані Лорак та ін.— давно перетнула кордони України.

Популярна музика представлена на всеукраїнських та міжнародних фестивалях «Червона рута», «Таврійські ігри», «Чайка». Виконавці вітчизняної популярної музики представляли Україну на конкурсах Євробачення. Серед них, зокрема, Руслана, у піснях якої втілено фольклорні мотиви карпатського регіону, стала переможницею конкурсу Євробачення-2004. На Євробаченні-2007 відзначилась Вєрка Сердючка, посівши друге місце.

Використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішим і популярнішим. Одним із перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці 1980-х років рок-гурт «Воплі Відоплясова» («ВВ»). Із опорою на фольклорне підґрунтя нову самобутню українську популярну музику створюють гурти «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», а також Т. Чубай, М. Бурмака та багато інших виконавців. Про зростання інтересу до фольклору свідчать започатковані в Україні два фестивалі етнічної музики — «Країна мрій» і «Шешори».

Розвивається також українська рок-музика. Серед найвідоміших її сучасних представників — гурти «Океан Ельзи», «ВВ», «Танок на майдані Конго», «Крихітка Цахес», «Скрябін», «Тартак», «Плач Сремії», «Кому Вниз». Регулярно проводяться українські рок- фестивалі «Рок-екзистенція», «Тарас Бульба» та ін.

Фолк-метал (англ. Folk metal) — один із напрямів музики metal, що увібрав у себе елементи народної музики. Фолк-метал з’явився як результат впровадження елементів народної музики в звучання різних стилів metal.

** Ейсид-джаз (англ. Acid jazz) — музичний стиль, що характеризується поєднанням елементів джазу і фанку 1970-х років, танцювальної музики 1990-х років або хіп-хопу.

Фестиваль «Країна мрій»

Фестиваль «Jazz Koktebel»

Популярності набувають і суто вокальні гурти, зокрема «Пікардійська терція» та «Менсаунд». Досить широко представлено в Україні й мистецтво джазу. У різних містах країни проходять міжнародні фестивалі джазової музики, серед найвідоміших — Jazz Bez та Jazz Koktebel.