Ключовий вірш із Біблії: «Віра без діл мертва» (Як. 2:30).

Запам’ятай нові слова і поняття

Добрі справи – вчинки, які принесуть радість ближньому і Богу.

Цінність – важливість, значущість і духовна вартість.

Біблійна історія

Притча про зерно гірчиці

Прочитай притчу про зерно гірчиці та визнач її головну думку

Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на своєму полі. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, стає більшим, ніж злаки, виростає у дерево, і птаство небесне злітається та кублиться в його гілках. (Див. Мт.13:31-32, Мк.4:30-34).

Поміркуй і дай відповідь:

1.Які образи природи змальовані в притчі про гірчичне зерно?

2.Як ви зрозуміли зміст цих образів?

Це цікаво!

У таких країнах, як Юдея, гірчичне дерево досягає трьох метрів, такої висоти, що під ним може проїхати людина на коні, на його гіллі сідає велика кількість птахів і віти не ламаються навіть під вагою людини. Зернятка ж його такі маленькі, що в давнину існувала навіть приказка: «Маленький, як гірчичне насіннячко».

1. Як мали справи можуть стати великими

У притчі про зерно гірчиці Христос виклав скромну, на перший погляд, місію Своєї Науки. Він був "малим зерном" в очах людей: народився у віддаленій Палестині, тридцять років жив в маловідомому Назареті в домі теслі; Своїм вченням привернув до Себе простих рибалок та митарів. Навчання це починалося з малої групи – 12 учнів. Але щоразу збиралося за Вчителем усе більше народу, а по Його Смерті, Воскресінні та Вознесінні на Небо кількість послідовників неухильно зростала, християнство розпросторилося спочатку по Південній Європі, згодом по цілому материку, а далі і по всьому світові.

Квітуче дерево – це ми, люди,  тепер. Ми є квітом Божого Царства. Дерево з плодами – це плід нашого праведного життя, майбутнє нашої Церкви. А гірчична зернина – то Слово Боже, що добрим засівом залягає у наше серце, дає початок нашому духовному росту.

Так само і в нашому житті є важливі маленькі діла, з яких можуть вирости великі добрі справи.

Інколи ми посміюємося над однокласниками, які, як нам здається, не відриваються від підручника, завчаючи кожне правило, кожну дату і факт. Але перенесімося в майбутнє і подумаймо над тим, що саме такі знаючі, розумні люди зможуть робити наше життя щасливішим: вони винаходитимуть нові машини, нові, екологічні чисті способи виробництва, вирощуватимуть нові плоди, писатимуть книжки, які радуватимуть наші серця.

Так само маленька доброчинність може породжувати велике добро.

Сьогодні ви захистили кошеня від знущань немилосердного однолітка, який із жорстоким задоволенням поціляв камінцями у бідну тваринку. Завтра вам під силу буде захистити жінку, на яку з наміром відібрати сумку з останніми грішми нападе вуличний хуліган з біцепсами Голіафа.

Сьогодні ви знайдете в собі сили перш ніж зімкнути очі, звернутися до Господа з подячним словом за щасливо прожитий день. Завтра ви з великим натхненням і смиренням вислухаєте Службу Божу. А післязавтра Всевишній подарує вам можливість пожертвувати на церкву частину свого заробітку.

Поміркуй і дай відповідь:

Чи став ти членом великої християнської родини?

Коли це сталося?

Що дає тобі ця належність?

Як довести на прикладах, що маленький гріх може перерости у велику біду?

Як «розростаються» добрі справи?

2.Чи винагороджується добро

 Добро завжди повертається до нас, винагороджене сторицею.

Нерідко батьки, суворі у ставленні до дітей, у своєму ранньому віці були розбишаками або ледарями. Мабуть, вони спокутують свій гріх дитинства і хочуть, щоб він не повторився у їхньому потомстві. І ця добра справа повернеться для них більшою радістю – чемними, слухняними, добрими дітьми.

Натомість інший батько чи мати мало з ніг не збиваються, щоб задовольнити найменшу примху свого „чада”: „мобілку” придбати чи комп’ютер, дозволити не йти до школи, коли юним лінивцям того захочеться. Чим обернеться таке „добро”? Жорстокою невдячністю, навіть зневагою доросліших дітей.

Якщо ж батько і мати живуть одним життям із дитиною, не бояться поділитися з нею секретами мудрого розподілу тих грошей, які залишилися після оплати комунальних послуг і покупки найнеобхіднішого, показують приклад шанобливого ставлення одне до одного, не забувають сказати „Дякую!” за смачний обід чи за випрану сорочку, уміло і справедливо розподіляють обов’язки між усіма членами сім’ї, а головне привчають сина чи дочку до молитви, до святого відчуття злуки з Церквою, Господь нагородить таких батьків і Своєю любов’ю, і любов’ю їхніх нащадків, щасливим життям у старості в колі дружньої родини.

Тож готуймося стати такими батьками. Допоможімо сьогодні нести портфель однокласниці – і завтра для нас не буде проблемою попрати чи приготувати їжу, якщо найближча людина поїде на заробітки за кордон. Витрімо сьогодні сльози малюкові, який ненароком розбив коліно, і завтра посмішка власної дитини буде для нас найбільшою радістю.

Добрі діла ніколи не втрачають своєї вартості і є єдиною заслугою перед Господом.

Поміркуй і дай відповідь:

Як розуміти слова Івана Золотоустого: „Ніхто ще в старості не пожалкував, якщо доброго за молодості навчився”?

Повчальна поезія

Марія Овдієнко

Що я зроблю?

Поможу кораблику пливти,

Чорнобривцю поможу цвісти,

Вітру – дути,

Сонечку – світити,

Журавлині до гнізда летіти.

Капустині у качан в’язатись,

Яблуні малинівки родити,

Татові і мамі усміхатись

І частіш радіти.

Поміркуй і дай відповідь:

У чому актуальність змісту вірша?

Перевір себе!

Як Син Божий Своїм земним життям продемонстрував нам цінність добрих діл?

Які добрі діла можемо зробити у ставленні до природи, до інших людей, до Господа?

Як ти вчиниш у таких ситуаціях:

1. Старенька бабуся панічно боїться, що не встигне перейти на інший бік вулиці на зелене світло. А ти, спізнюючись на урок, поспішаєш на автобус, тому що наступний рейс буде через двадцять хвилин.

 2. Випадково дізнаєшся, що друг чи подруга, з якими кілька днів не розмовляєш, хворіє удома.