Вплив музичного мистецтва на культуру африканського регіону величезний. На відміну від європейської, музика Африки — невід’ємна частина соціального життя. Вона сприяє взаємодії між людьми і дає їм власне місце в суспільстві. Навіть демонстрації протесту в країнах Африки нагадують карнавал. Майже кожне плем’я і кожен народ має тут свою музичну культуру, самобутній музичний стиль. Своїм корінням африканська музична культура сягає глибокої давнини, її вік - понад п’ять тисячоліть. Свідчення тому — наскельні малюнки із зображенням танцюючих фігур, музичних інструментів. Збереглися словесні тексти давньоєгипетських співів. Одна із загальних характерних рис музичних стилів Африки — їх запитальний характер, який доповнюється форсованою поліритмією (одночасне звучання різних ритмів, які зливаються в єдине складне ціле). Друга загальна риса — складна ритмічна структура і своєрідність музичних ладів. Багато африканських мов – тональні. Це відіграє відповідну роль у підвищенні і зниженні тону в музичних композиціях. Для допитливих: Африканський народ має особливо розвинене почуття ритму. Слова в африканських піснях вільні в метричному відношенні, вони не збігаються з ударними частками, як це прийнято у європейців. У ритмічних малюнках переважають короткі тривалості — чверті, восьмі (найбільш уживані одиниці), шістнадцяті. Використовуються двох-тьохчастинні і, головним чином, змішані розміри. Є ненаголошені, зміщені (сильна частка періодично зсувається), асиметричні ритми. Основу африканської ритміки складають поліметрія і поліритмія, які особливо яскраво проявляються в ансамблевому виконанні. Ритмічну свободу африканської музики можна спостерігати на прикладі барабанних ансамблів, де виникає характерний для неї так званий перехресний ритм, тобто поєднання декількох ритмів (у кожного інструменту своє ритмічне звучання). При виконанні пісні накладаються один на один кілька ритмів (вокальної мелодії, плескання в долоні, барабанів та інших музичних інструментів), що мають свій малюнок, і не збігаються один з одним акценти. Етнічна музика — один із найбільш яскравих способів самовираження народів світу, вона втілює в собі культуру, побут і менталітет народу, є відображенням звичного йому природного середовища проживання. І у кожного народу є свої унікальні етнічні музичні інструменти, які мають певне звучання і характерні способи гри на них.(Етнічна музика — це індивідуальність народу, виражена звуками) Важливу роль в етнічній музиці Африки відіграють різноманітні ударні (барабани, санса, ксилофон) і духові інструменти (різні варіанти флейти, роги). Зі струнних інструментів використовується музичний лук, балафон, арфа, там-там, кора, крадія, Ефіопська ліра – крар та інші. Крім того, в Африці зустрічаються інструменти, що займають положення між групами або поєднують ознаки різних груп, серед них — струнно-духовий інструмент гора. Характерна риса африканської музики — це барабани. «На початку Творець зробив барабанщика, мисливця і коваля...», — говорить народна легенда одного західно-африканського племені.
Для допитливих
Джембе — середніх розмірів барабан, як правило приблизно 50—60 см у висоту. Його батьківщиною вважається Західна Африка, Малі. Тут він виконує роль не тільки музичного інструменту, але є засобом сповіщення населення про ту чи іншу пригоду. Для виготовлення цього виду барабанів використовується цілісний шматок дерева, який очищається зсередини. Ця вирізана порожнина забезпечує потрібний резонанс і глибокий басовий звук. Верх обтягнутий козячою шкірою. Силу натягу можна регулювати за допомогою спеціальних металевих кілець. Основу гри на джембі складають три звуки — низький, середній і високий, які отримують від ударів в різні частини мембрани. Калімба (карімбо) — найпоширеніший, після барабанів, віртуозний музичний інструмент Центральної і Південної Африки.
Калимба – африканське пальчикове піаніно. Він призначений для барвистих мелодійних малюнків, але цілком придатний і для гри акордами. Використовується як під час традиційних обрядів, так і професійними музикантами. Його часто називають «африканським ручним фортепіано». Великі за розміром калімби майже завжди застосовуються як акомпануючий інструмент, що надає вражаючий низький басовий гул живим ритмам африканської музики. Маленькі за розміром калімби видають звуки, що нагадують звучання музичної шкатулки. Грають на калімбі, поклавши її на руки або на коліна, великим пальцем акуратно натискаючи і відпускаючи кінчики металевих язичків. Музичне мистецтво народів Африки відрізняється різноманітністю жанрів. Танці і пісні розважального характеру постійно змінюються: одні жанри зникають, інші виникають. Серед жанрів, що найбільш розвинені - трудові, героїчні, колискові, ліричні пісні. Пісенний жанр в африканській музиці – це ситуації, де соліст і хор повторюють речення. При цьому хор часто складається з публіки. Таким чином, виконання музики в африканській культурі та її сприйняття – це своєрідна форма комунікації. Мета –залучати максимальну кількість людей до музичної події. Серед різних жанрів африканської популярної музики виділяються такі як фуджі, музика народності хауса (злиття етнічних традицій місцевості та ісламського вокалу), народні пісні і танці макоса (виконуються під гітару і акордеон), які виникли в Камеруні. (дз: знайти і записати в зошитах про жанр ФУДЖІ) Мистецтво танцю африканської культури Африканський танець – найстаріша форма хореографії у світі. Етнічним танцям вчать дітей з раннього дитинства.
Особливості африканських танців:
-Супроводжують більшість ритуалів, доводячи виконавця до стану трансу.
-Масові танці, тобто, відсутні партнери (змішані пари «чоловік–жінка»).
-Групові виступи розділено за статями: чоловіки танцюють для жінок, і навпаки. Рухи африканських танців: -
Чоловіки імітують тварин або мисливців, тому танцюють зі зброєю (палиця, спис), підстрибують. -Жінки танцюють плавно (ноги зігнуті, тулуб нахиляється вперед, кроки шаркають, особливі рухи – обертання і трясіння). -Окремі частини тіла рухаються одночасно у двох або трьох абсолютно різних ритмах. При цьому тіло нахиляється в боки, вперед і назад, а танець виконується на одному місці.
Довідка.
Зрозуміло, що кожний танець в Африці має свій глибокий сенс, тому для певної події і групи людей добираються свої рухи.
Ритуальні танці народів Африки можна розподілити на такі групи:
-Танці воїнів є в усіх частинах материка і, незважаючи на відмінні назви, мають схожі рухи та смисли. Їхні особливості: агресивність стилю; характерні рухи; складні барабанні ритми; використання допоміжних предметів як зброї. Танець «Агбекор» (в давнину називався Атамга – «висока клятва», Гана, Бенін) – імітуються військові «тактичні» рухи. Танець «Н'голо» («танець зебр», Ангола, Мозамбік) - поєдинок, де переможець отримує в якості призу дівчину, що сподобалась, без викупу. Танцюристи були одягнені в спеціальні костюми, маски, шкури тварин, використовували ходулі, брязкальця, зброю тощо. Танець-боротьба Нголо — з привезеними рабами потрапив до Бразилії і став базою для всесвітньо відомого танцю капоейра
Ритуальні танці обряду ініціації. Танці обряду полювання, де танцювальні рухи імітують рухи людей і тварин на полюванні. Для більшого антуражу використовують різні додаткові предмети: пір’я; тваринні шкури; маски звірів. Танці кохання перш за все супроводжують традиційні весілля, виконують їх не тільки наречені, але й гості на їхню честь. Танці врожаю є способом спілкування з релігійними божественними істотами. Під час таких рухів члени племені просять вищі сили про щедрий урожай. Багато таємних і давніх ритуалів африканських народів пов’язано з викликанням та вигнанням духів. Для цього використовуються й відповідні танці. Зазвичай об’єктами, які викликають, є не абстрактні потойбічні істоти, а конкретні. Важливою характеристикою африканського танцювального мистецтва є виконання під супровід ударних інструментів. За винятком кількох кочових племен, таких як масаї, гра на барабанах є найрозвиненішою формою музичного мистецтва цього регіону. Вона нерозривно пов’язана з мистецтвом танцю. Використовується багато різноманітних інструментів – найчастіше трапляються барабани джембе. Традиційні африканські танці внесли значний вплив на сучасну європейську, індійську і американську хореографію. На межі ХІХ—ХХ ст. танцювальна культура Африки, як і її музика, на основі європейських танців, вдихнула нове життя у формування бального напрямку. У структурі більшості сучасних бальних танців сьогодні лежить африканське коріння», вони технічно оброблені європейськими танцювальними школами.
Для допитливих
Танго— це танець пристрасті, це танець, який виконує чоловік ногами жінки. Його рух дозволяє передати любов, ненависть, ревнощі, радість, відчай. Танго неймовірно експресивний і емоційний, у ньому немає місця делікатній стриманості. Це неприборкані яскраві емоції, океан пристрастей. Вважається, що цей танець має африканське коріння — це африканська мілонга.
Чарльстон теж має глибоке коріння, що розвинулося з племені ашанті, яке колись мешкало на Золотому березі Африки. Раби привезли танець до Америки, і він передавався зі звичаями племен з покоління в покоління серед африканців, що жили на плантаціях Південної Кароліни вздовж узбережжя. На рубежі ХХ ст. тисячі звільнених рабів переїхали до Чикаго і Нью-Йорка в пошуках кращого життя. Їх синкопована музика 1890-х років перетворилася в регтайм, блюз,а потім уджаз. Так, колектив Jenkins Orphanage Band of Charleston, S. C. (дитячий будинок Дженкінс із Чарлстону, штат Колорадо) виступав на вулицях Гарлема протягом першого десятиліття ХХ ст. і, судячи з того, як вони танцювали, виконання дуже схоже на сучасний чарльстон. Жодному з танців, що були популярні на той час, не вдалося настільки вплинути на людей і користуватися такою популярністю, як чарльстон. Таким чином, африканський культурний регіон, на якому розташовані більше 50-ти держав, є строкатою мозаїчною панорамою музичного мистецтва і мистецтва танцю. І сьогодні тисячолітні традиції африканських народів з’єдналися з музичними культурами Європи, Азії, Індії та Америки.
