28 жовтня Україна на офіційному рівні святкує День визволення від німецько-фашистських загарбників.
Встановлення Дня визволення України від
фашистських загарбників має на меті всенародне уславлення
воїнів-переможців, вшанування пам'яті мільйонів полеглих за визволення
української землі представників усіх національностей, співвітчизників,
які загинули на окупованій території, в концтаборах, на фашистській
каторзі.
Воєнні
дії під час Другої світової війни відбувалися на території України
протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року.
За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945
роках становлять близько 9 мільйонів людей.
2,3
мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини.
Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700
міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10
мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч
промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки
України у війні сягнули 40 %.
У
1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили
вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було
розгромлено саме на території України.
У
ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на
території України радянськими військами проведено 15 наступальних
операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких
стали: Воронезько-Харківська (13 січня - 3 березня 1943 р.), Донбаська
(13 серпня - 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня -
30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого
1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.).
Свого
апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944
років. Саме на її території у цей період було зосереджено приблизно
половину діючої Червоної армії.
Завершила
визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944
року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено
Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон
України.
Загалом в боях на території України загинули мільйони радянських воїнів.
Найстрашніша й найкровопролитніша в історії людства війна,
розв’язана німецько-фашистськими загарбниками проти Радянського Союзу,
тривала 1418 днів і ночей і забрала понад 27 мільйонів радянських людей.
Україна була ареною жорстоких кровопролитних боїв, в ході яких воїнами
Червоної Армії і народними месниками за 1225 днів було розгромлено
десятки добірних з’єднань вермахту і армій союзних гітлерівській
Німеччині держав. Уже в ході трагічного першого періоду Великої
Вітчизняної війни (22.06.1941-18.11.1942 рр.) на території України
відбулися такі великомасштабні стратегічні оборонні операції як
Львівсько-Чернівецька, Київська, Донбасько-Ростовська,
Керченсько-Феодосійська та Воронезько-Ворошиловградська, а також
фронтові операції: оборона Одеси, Кримська оборонна, оборона
Севастополя, Керченська оборонна та Харківська битва. У стратегічних та
оборонних операціях першого періоду війни, які були пов’язані з
Україною, Червона Армія понесла великі безповоротні і санітарні втрати –
2513242 чоловіки. Найбільших втрат зазнали наші війська під час
Київської стратегічної оборонної операції (7 липня-26 вересня 1941 р.) –
700544 чоловіки. Як стверджують окремі історики, ці жертви вплинули
пізніше на загальний хід подій на німецько-радянському фронті. Опір
Червоної Армії в липні-вересні 1941 р. на підступах до Києва загальмував
німецький план «блискавичної» війни. Німецький генерал Бутлар
відзначав, що «затримка під Києвом привела до того, що німці втратили
кілька тижнів для підготовки і проведення наступу на Москву. Що,
очевидно, сприяло його провалу». Під час другого періоду війни
(19.11.1942 р.-31.12.1943 р.) на теренах України відбулось 11
стратегічних і фронтових операцій. Битва за Дніпро і форсування його з
ходу на багатьох ділянках та відчайдушний опір ворога у цих боях
обумовили найбільш великі за всю війну середньодобові втрати наших
військ – 27300 чоловік за добу. Протягом другого періоду війни у
стратегічних та фронтових операціях, проведених на Україні, безповоротні
та санітарні втрати становили 2313358 чоловік. Такою була "плата” за
визволення лівобережної України і Києва. Третій період війни (1.01.1944
р.-9.05.1945 р.). На території України відбулось 5 стратегічних і 2
фронтові операції. За цей час радянські війська втратили 1790060 бійців і
офіцерів. Під час Житомирсько-Бердичівської наступальної операції
(24.12.1943 р.-14.01.1944 р.) було визволено наш район і Житомирську
область доблесними військами 1-го Українського фронту під командуванням
генерала армії М. Ф. Ватутіна. 9 січня 1944 р. командний пункт штабу
1-го Українського фронту передислокувався зі Святошино в Андрушівку, де
штабом фронту за участю маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова
розроблялись плани операцій з визволення західних областей України… Під
час Східно-Карпатської стратегічної операції (8 вересня – 28 жовтня 1944
р.) Україна остаточно була визволена від німецько-фашистських
загарбників військами 4-го Українського фронту під командуванням
генерала армії І. Є. Петрова та 1-го Українського фронту – командуючий
Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв. 26 жовтня 1944 р. військові
частини і з’єднання 4-го Українського фронту визволили Мукачево, а 28
жовтня – Ужгород. В боях за Мукачево і Ужгород тисячі офіцерів,
сержантів і солдат, які проявили мужність та героїзм, були нагороджені
орденами і медалями, а 30 з них удостоєні високого звання Героя
Радянського Союзу. 28 жовтня українських народ відзначає як День
визволення України від німецько-фашистських загарбників. В Ужгороді радо
зустрічали Червону Армію. На вулицях замайоріли червоні прапори,
вітальні лозунги. Жителі міст та сіл, у святковому одязі, пригощали
солдатів та офіцерів виноградом, фруктами, вином, дарували їм квіти,
щиро дякували за своє визволення. На сторінках газети «Правда»
повідомлялось: «Светлый праздник сегодня в Советской Украине – полностью
освобождена ее земля от немецко-фашистских захватчиков. Праздник
украинского народа – это праздник всей нашей страны». В той день Москва
салютувала військам фронту 20 артилерійськими залпами із 224 гармат. За
час третього періоду війни Червона Армія повністю вигнала
німецько-фашистських загарбників за кордони Радянського Союзу, визволила
ряд країн Центральної та Південно-Східної Європи і завершила розгром
гітлерівських армій. Фашистська Німеччина капітулювала. Ми, ветерани
тієї війни і трудівники тилу, надіялись тоді, 67 років тому, що нашою
кров’ю і потом скроплена матінка-земля, відбудовані нами міста і села,
фабрики і заводи будуть належати і служити нашим дітям та внукам. Та, на
жаль, сьогодні вони дістались "новим українцям”. Боляче нам, ветеранам,
що рясно скроплену нашою кров’ю землю через розпаювання намагаються
відібрати у народу. Землю-матір не смійте продавати! Ветерани війни і
праці категорично проти.
Йосип ЛОХАНСЬКИЙ,
інвалід війни І групи, ветеран війни і праці, історик-краєзнавець
За матеріалами "andrushivka.wordpress.com"
|
