Відомо, що без мови не існує народу, а без власної писемності народ позбавлений минулого та не має можливості побудувати повноцінне майбутнє.

Святе письмо, яке проповідується не рідною мовою, не залежно від благих намірів не має такої сили, як слово звернуте до віруючих рідною мовою. Саме тому, Боже Провидіння та безмежна відданість справі просвітництва власного Болгарського народу і надихнуло Святих Кирила (824-869) та Мефодія (815-889) на створення одного із перших слов’янських алфавітів та переклад на старослов’янську мову церковні книги. У 865 році при правлінні болгарського царя Бориса I був охрещений болгарський народ. З 866 року Кирил та Мефодій почали розповсюджувати слов’янські книги та проводити богослужіння слов’янською мовою. В 884 році єпископ Паннонії Кирило перекладає Біблію слов’янською мовою. Святе Письмо зазвучало рідною мовою в православних храмах на всіх теренах могутньої Держави середньовіччя - Першого Болгарського царства, (681-1018 роки існування). За короткий період були побудовані церкви та відкриті монастирі у всіх поселеннях болгар розташованих від балканського півострова до поселень болгар в сучасному Закарпатті та на півдні України. Величезне значення мала просвітницька місія Святих Кирила та Мефодія серед слов'янських народів. Саме вони принесли Православну Віру Христову до народів слов'янських земель Паннонії, Великої Моравії, Червоної Русі. Віруючі сприйняли святе письмо, на рідній мові, не розумом, а серцем. Слов’янська письменність створила літературу та культуру всіх народів слов’янського світу. 

Пам'ять болгарського народу про Святих Кирила і Мефодія пройшла через усю складну історію Болгарії та допомогла болгарам зберегти в часи турецької окупації свою мову і культуру та донести до сьогодення історичну пам’ять про події минулих століть. Творці слов’янської граматики Святі Кирило та Мефодій були проголошенні Папою Іваном-Павлом II 1980 році “Покровителями” Європейської Цивілізації.