Всесвітній день рок-н-ролу (World Rock-n-roll Day) - свято однодумців, для яких рок-н-рол став не тільки музикою, а стилем і способом життя.

У середині 20 століття, невдовзі після Другої світової війни, люди прагнули до спокою і розміреного життя. Потрясінь ніхто не хотів. Відображенням суспільних настроїв була музика того періоду - спокійна й сентиментальна, зі солодкоголосим вокалом. На офіційному музичному Олімпі США просувалася ідея захистити культуру білих від дикої культури чорних і створити доброчесний спосіб респектабельного американця.

Поряд з офіційною музикою, в Америці жила і зовсім інша - гучна, ритмічна, повна життя - ритм-енд-блюз. Одного вечора диск-жокей радіостанції Клівленда Алан Фрід узяв на себе сміливість "прокрутити" в ефірі запис в стилі ритм-енд-блюзу. А щоб не шокувати "білу" публіку, придумав йому іншу назву - "рок-н-рол". Завдяки Алану Фріду, замаскований ритм-енд-блюз зазвучав на повну силу, ставши доступним всім, незалежно від кольору шкіри.

Першою зіркою рок-н-ролу серед білих виконавців став співак гітарист Білл Хейлі. Його коктейль з ритм-енд-блюзу, кантрі та вуличного сленгу мав приголомшливий успіх.

Серед засновників напряму був і легендарний Елвіс Преслі, який став кумиром підлітків і молоді. Його стиль одягу, манери та рухи ставали прикладом для наслідування.

На початку 1960-х з'явився новий стиль в рок-н-ролі - поп-рок. Четвірка з Ліверпуля своїми композиціям запустила в світ епідемію "бітломанії".

У 1964 році з'явилися "Rolling stones", що відрізнялися швидким, потужним і технічним звуком. У 1970-ті роки народився психоделічний рок, яскравими представниками якого стали групи "Pink Floyd", "Deep Purple", "Led Zeppelin", "Black Sabbath". Це десятиліття вважають золотою епохою в розвитку рок-культури.

Кінець сімдесятих ознаменувався появою панк-року. Спрощена музична схема вивела на перший план вокал і тексти. У них часто зустрічалася критика уряду, політики, багатих верств суспільства. На хвилі панку злетіли групи "Sex Pistols", "The Clash", "Stooges", Іггі Поп. У 1980-х роках з'явився жіночий рок, а в практичні 1990-і найяскравішим рок-н-рольщиком був Курт Кобейн і його група "Nirvana".

Рок зародився в СРСР у другій половині 20 століття під впливом західної музики. Серед самих ранніх груп були створені Олександром Градським "Сокіл", "Скіфи", "Cкоморохі" і "Слов'яни". Хвиля бітломанії, що докотилася до СРСР, призвела до створення практично в кожній школі своєї рок-групи. Деякі з цих колективів потім стали головними обличчями сцени 1970-х, в їх числі знаменита "Машина часу". Але поширення рок-н-ролу стримувалося радянської політикою культурної цензури.

Незважаючи на це, до початку 1980-х в СРСР сформувався повноцінний рок-рух. "Відлига" породила групи в стилі "нью-вейв" - "Кіно", "Аліса", "Аукціон", "Оберманекен", "Дивні ігри" та інші.

У 1985 році була відкрита Московська рок-лабораторія, що дозволила групам легалізувати свою діяльність. Популярність приходить до груп "Наутілус Помпіліус", "Зоопарк" і "Бригада С".

Кінець 1980-х ознаменувався остаточним виходом радянського року з підпілля.

Сьогодні рок-музика має безліч напрямків: від легкого танцювального рок-н-ролу до брутального агресивного грайндкору. Тексти пісень варіюють від невимушеного і жартівливого до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці, хоча явної межі між поняттями "рок" і "поп" не існує. Безліч музичних явищ балансують на межі між ними.