Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

Сучасні діти - які вони?

В дитинстві всі мрії здійснюються… Так сталося і зі мною.

Пам’ятаю своїх перших учнів: Ведмедик, Зайчик, Лялька. Дошка з клаптика паперу, маленькі стільчики замість парт. Лунає дзвоник. Я заходжу  до класу…

     Здається, це було так давно…

Пролетіли роки. На зміну дитинству прийшло доросле життя  з дорослими проблемами, але мрія залишилася.  Вона зігрівала протягом п’яти років навчання у педагогічному університеті.

Аж ось випуск. Тепер  мрія здійсниться!

… Переступати поріг кабінету вперше було страшнувато, а ще тоді, коли у тебе аж три одинадцятих класи! Але тепер, порівнюючи своїх перших випускників з нинішніми, ловлю себе на думці, що з кожним роком працювати стає важче. Це тому, що молоде покоління стає все більш розкутішим, емансипованішим, сучаснішим. Це не є поганим, бо це  дає змогу кожному реалізовуватися, не бути людиною з натовпу, проте це є складнішим для вчителя, який не звик мінятися, який вважає себе консерватором, або ж виховувався на інших прикладах та героях, таких, як Павка Корчагін чи молодогвардійці.

            Розвинений світ сучасних  інформаційних технологій, глянцеві обкладинки журналів, різноманітні шоу та супер шоу. Як стомлюєшся від цього усього… Помічаєш, як швидко плине час, як все змінюється. Здавалося, ще зовсім недавно дивиною був телевізор та DVD програвач. Міняється і шкала моральних цінностей та орієнтири. Те, що ще недавно було абсолютним табу, тепер є нормою.

Школа не є виключенням з правил, вона не є відірваною від сучасних реалій, а, на щастя, впливає на ці реалії, вносить свої корективи, але…

           Біль інколи підпирає тяжким комом до горла, коли бачиш, як  нинішня молодь зневажливо ставиться до того, що таке дороге і миле твоєму серцю.

Одного разу на уроці у мене з класом зайшла дискусія стосовно України, її культури, звичаїв, традицій. Яким же було моє здивування, коли я почула бумку більшості, що нинішнє покоління не цінує того, що живе в Україні, що наша держава є незалежною, що у нас є ким пишатися, - є свої українські герої. Далі прозвучала фраза: «Ми не патріоти, бо така держава». Я миттєво зреагувала: «Які патріоти,  -  така й держава!»

            Усе важче пояснювати молоді, як слід чи не слід себе вести, які твори читати та з кого брати приклад, чому потрібно дбати про своє фізичне та духовне здоров’я.

На думку приходять рядки з відомої для нас учителів радянської пісеньки «Из чего же, из чего же, из чего же сделаны наши мальчишки?» Але продовження аболютно різниться від того, яке було у ній. Нині дітки наші зроблені з мобільних телефонів, чатів, соціальних мереж, у яких вони проводять досить забагато часу, та ще цілої низки абсолютно нових ідей і речей, але ніяк не з «промокашек», «бумажек» і т.п. Ми часто говоримо про те, що суспільство розвивається, не стоїть на місці; що потрібно йти в ногу з часом. А кому потрібно? Куди йти? До деградації? Морального зубожіння нації, коли попередні моральні орієнтири зруйновані, а нових ще не з’явилося. Сучасні діти знаходяться на роздоріжжжі, яке нагадує відомі народні казки, де «направо пойдёшь- коня потеряешь, налево пойдёшь- погибнешь». Тому все важче говорити з ними про серйозні речі, знаходити спільну мову, а часто навіть, просто мати вплив. Нерідко «виховує» дітей телевізор, інтернет. Здавалося б, нічого поганого. Але це далеко не так. Звичайно, що не всі нинішні учні  є такими. Проте якщо навіть один з них так думає, то нам з вами, старшому поколінню, є над чим замислитись, потрібно,  засукавши рукава, виполювати той бур’ян, яким поросло у головах, (а ще образливіше, у душах!) нинішніх молодих людей!

 

Категорія: Мої статті | Додав: uchitel (03.11.2012)
Переглядів: 832 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 1
1 Анна-Мария  
1
Да, тему Вы затронули проблемную, болючую, занозную... Вот чтоб далеко не ходить: сегодня на уроке изучения "Сказки о мертвой царевне и семи богатырях" А.Пушкина показываю иллюстрацию царевича Елисея, а пятиклассники спрашивают: "А это ещё что за блондин в шоколаде?" Или, описывая, как росла царевна из этой же сказки, ученик рассуждает: "Раньше дети были не мажоры. Это теперь мажоры!" Вот вам современные дети с современным языком!
И всё же - любим их, не смотря ни на что, и с радостью каждый раз открываем дверь в класс!

Ім`я *:
Email *:
Код *: