Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Июнь » 24 » Поради педагогам та батькам
12:47
Поради педагогам та батькам

Що собою являє програма курсу «Християнська етика в українській культурі»?

Духовна культура є основою життя суспільства, тому що вона вбирає в себе традиції, цінності, досягнен­ня попередніх поколінь і передає їх наступним. Тому культура народу становить певну цілісність, у якій по­єднуються минуле й сучасне. На наше переконання, об'єднують українську культуру і роблять її цілісною християнський дух і зміст. Вони виявляються в різних сферах і у кращих зразках культурної спадщини - в архі­тектурі, образотворчому й музичному мистецтві, літера­турі тощо. Християнському впливу завдячує українська культура у своїй естетиці відчуттям прекрасного, праг­ненням до довершеного гармонійного поєднання змісту та форми; своїми моральними засадами - відстоюванням родинних і суспільних моральних засад, милосердям, чуйністю до знедолених, позитивним світовідчуттям, доброзичливим ставленням до носіїв інших культур і світоглядів.

Завданням курсу «Християнська етика в українській культурі» є сприяння духовно-моральному розвитку дітей і прищеплення любові до ближнього, до України через ознайомлення з національним, культурним надбанням, кращими зразками вітчизняної культури; через ознайомлення учнів з християнськими моральними цін-ностями: людяністю, милосердям, пошаною до батьків та старших, працелюбністю, гостинністю, вдячністю тощо, які водночас глибоко виявляються в українській культурі і за своєю суттю є загальнолюдськими.

Для забезпечення навчально-виховного процесу створено навчально-методичні комплекси для 1-4 класів, складовими яких є робочі зошити, методичні посібники для вчителів, музичний супровід (СЮ), які містять завдання на розвиток мислення, творчих здібностей, па¬м'яті, уяви.

Як переконати керівництво школи у доцільнос­ті запровадження курсу «Християнська етика в укра­їнській культурі»?

Програма курсу «Християнська етика в українсь­кій культурі» розроблена у повній відповідності до іс­нуючого законодавства України, державних норматив­но-правових актів, внутрішніх настанов та розпоря­джень Міністерства освіти та науки України.

Трапляється, що шкільне керівництво виступає проти введення цього курсу. Як правило, така позиція обумовлена тим, що керівництво не має достатньої ін­формації про характер, зміст та мету курсу, про існуюче нормативно правове забезпечення щодо введення пред­метів духовно-морального спрямування, про ті позитив­ні результати впровадження курсу, які досягнуті в чисе­льних регіонах України, де викладається «Християнська етика в українській культурі». Так, переважна більшість керівників навчальних закладів цілком згодні з тим, що школа повинна сприяти духовно-моральному розвитку дітей і прищеплювати їм цінності, передбачені основним завданням програми курсу.

На це орієнтована і державна програма морально- духовного розвитку дітей та юнацтва. У відповідності до цих завдань рішенням колегії Міністерства освіти та на­уки України (29 червня 2006 р., протокол №8/1-2) були затверджені «Концептуальні засади вивчення в зага­льноосвітніх навчальних закладах предметів духов­но-морального спрямування» (Надалі по тексту «Кон­цептуальні засади»). Зокрема в цьому документі підк­реслюється, що «...молода людина не повинна втра­тити свою індивідуальність, глибоке відчуття єдно­сті з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від своєї особистої національної і релігійної належності та світогляду учень повинен отримати можливість діз­натися про духовне коріння української нації».

Програма курсу «Християнська етика в українсь­кій культурі» вводить учнів у світ краси людських по­чуттів: милосердя, любові до ближнього, співчуття, же­ртовності, вдячності, гідності та шляхетності. Основою формування цих чеснот є християнська етична традиція, яка гармонійно поєднана з багатовіковою культурою українського народу.

Якщо в класі навчаються діти інших (нехрис- тиянських) віросповідань, чи не буде викладання предмету порушувати їх релігійну свободу?

Концептуальні засади, у відповідності до яких розроблено програму «Християнська етика в українській культурі», визначають, що: «Навчальні курси духовно- морального спрямування не є безпосереднім навчан­ням релігії або атеїзму, не включають релігійні обря­ди (зокрема, здійснення колективної молитви), не ставлять за мету залучення до певної конфесії, не на­в'язують учням релігійних або атеїстичних переко­нань, а слугують фундаментом для усвідомленого ви­бору дитиною духовних та моральних норм».

В інструктивно-методичних рекомендаціях щодо вивчення предметів інваріантної складової у 2010/2011 році також підкреслюється: «Зміст курсів духовно- морального спрямування не може нести катехізацію, неприпустимим є також нав'язування учителем ді­тям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, примус дітей до молитви під час уроків, відві­дування церковних служб тощо».

Принципова відмінність вивчення християнської етики як навчальної дисципліни від релігійного вихо­вання полягає в тому, що уроки християнської етики пе­редбачають отримання певних знань про християнство, в той час як релігійне виховання передбачає здійснення обрядових правил. В цьому полягає головне розмежу­вання між навчальним предметом християнської етики і релігією як сферою самовизначення особистості в межах свободи совісті, гарантованої Конституцією України.

Тобто курс «Християнська етика в українській ку­льтурі» не є релігійним — він має суто культурологіч­ний, пізнавальний характер. Його мета - надати дітям можливість ознайомитися з традиційною культурою українського народу. Тому якщо хтось із батьків з по­боюванням ставиться до програми «Християнська етика в українській культурі» саме з цього приводу, то це сві­дчить тільки про їх необізнаність. Якщо за цими моти­вами керівництво школи намагається відмовити закон­ним вимогам батьків щодо введення курсів, то це, як правило, є також свідченням непоінформованості керів­ника навчального закладу з цього питання. Як вже за­значалося, програма не нав'язує учням певних релігій­них переконань, виключає участь дітей у релігійних об­рядах, богослужіннях тощо. Тобто якщо дитина чи її ба­тьки не сповідують християнство, це не є підставою для того, щоб вони не мали можливості ознайомитися зі споконвічними духовними традиціями України, які віді­грали вирішальну роль у становленні її культури, суспі­льно-державних стосунків тощо. Однак це ніяк не зава­жає їм залишатися мусульманами, іудеями чи дотриму­ватися атеїстичних поглядів. Отримання знань про хрис­тиянські, духовні традиції лише збагачує їх світогляд, формує навички толерантного ставлення до різних куль­турних та релігійних традицій.

Більш того, викладання курсу може відбуватися лише за згодою батьків. Тобто якщо, незважаючи на світський характер курсу, хтось із батьків все-таки не бажає, щоб їх дитині викладали предмет «Християнська етика в українській культурі», то це є їх правом.

Ким розроблена та затверджена програма «Християнська етика в українській культурі»?

Навчальна програма з даного предмету складена Київським міським педагогічним університетом ім. Грінченка. Програма «Християнська етика в українській культурі» розглянута та рекомендована Міністерством освіти і науки України (лист №1/11 - 4033 від 20.06.2007 р.).

Нижче ми наводимо коментар одного з її основних розробників, проректора з наукової роботи Київського педуніверситету Елли Вікторівни Бєлкіної (2007 рік).

- Чому саме ваш університет став розробником і програми, і підручника з предмету «Християнська етика»?

- Ми отримали розпорядження забезпечити супро¬від, підготовку кадрів і видання підручників відповідно до наказу головного управління освіти КМДА про організацію експерименту з вивчення курсу «Християнська етика в українській культурі». 1 це не випадково. Справа в тому, що у нас накопичено значний досвід у розробці підручників з найрізноманітніших дисциплін. Ми отри-мали Гран-прі на форумі «Світ книги - 2004» за кращий підручник 2004 року, наші підручники знають у Європі. Один з них представили Єврокомісії з освіти, і там не повірили, що в України можуть створювати такі підруч-ники.

-Чиє ті, хто виступає проти «Християнської етики»?

- Ми проводили анкетування в одному з районів Києва. І отримали дивовижні результати. З опитаних ба-тьків 97% виявилися готовими активно підтримати ви-вчення християнської етики, 3% ставляться до цього предмету позитивно. Жоден не висловився проти.

Які ще є результати впровадження курсу «Християнська етика в українській культурі»?

Ще раз підкреслимо, що всі побоювання як бать¬ків, так і шкільного керівництва на 99% викликані їх не-поінформованістю. Ситуація з морально-духовним ви-хованням в багатьох регіонах України є дуже схожою.

Також є схожим і розподіл жителів щодо їх віроспові­дання та ставлення до тих чи інших культурних тради­цій. Тому для подолання сумнівів щодо доцільності впровадження курсу «Християнська етика в українській культурі» може бути корисним знайомство з думкою батьків, керівництва шкіл та вчителів з тих регіонів, в яких вже активно впроваджується програма «Християн­ська етика в українській культурі». Нижче ми наведемо результати впровадження курсу «Християнська етика в українській культурі» в школах Києва та Полтавської області як таких, що мають певну схожість з нашим ре­гіоном у релігійній, духовній та культурній традиції.

 

 

 

                                                 Київ

Керівник Київського управління освіти і науки Лілія Гиневич:

- Ми абсолютно впевнені, що чим раніше почати говорити з дитиною про базові цінності, тим раніше во­на їх осягне і прийме. Тому дуже важливо не пропусти­ти етап початкової школи. Ми не можемо сьогодні захи­стити дитину від усіх тих спокус і негативу, який вона бачить по телевізору, у комп'ютерних іграх і в житті. Але ми можемо дати їй опору у вигляді духовних цінно­стей. Саме з цією метою в Києві розробляється і впрова­джується курс «Християнська етика в українській куль­турі». Курс цілком світський, не релігійний.

...Багато хто з батьків, безпосередньо ознайомив­шись із курсом, переконується в його світськості і куль­турологічній спрямованості. Приміром, коли ми розпо­відаємо дітям про якісь конкретні свята, скажімо, Різдво чи Водохреща, то показуємо саме народні традиції укра­їнської культури, а не церковні обряди.

Не дивно, що батьки, діти яких уже вивчають цей курс, ставляться до нього дуже позитивно...

Практично всі задоволені рівнем викладання курсу і його методичним забезпеченням.

«Дзеркало тижня» №6, лютий 2007 * * *

...Більшість батьків позитивно оцінює вплив курсу «Християнська етика в українській культурі» на вихо­вання особистих якостей дитини. Про це йдеться у ре­зультатах дослідження Центру моніторингу столичної освіти щодо результатів запровадження експеримента­льного курсу «Християнська етика в українській куль­турі». Дослідження було проведено у 121 навчальному закладі м.Київ. В анкетуванні брали участь вчителі та батьки учнів молодших класів. На думку батьків, уроки найкраще сприяють формуванню у дітей таких чеснот, як доброта, совість, милосердя, повага до батьків, учи­телів, старших людей, турбота про рідних. Заняття з християнської етики сприяють розвитку у дітей мислен­ня, зв'язного мовлення, пам'яті, інтересу до знань, есте­тичних смаків, творчих здібностей. "Позитивний вплив на виховання дітей настільки очевидний, що 72% бать­ків чотирикласників бажають, щоб діти вивчали цей курс і у наступних класах, - розповів про результати опитування заступник голови КМДА Віталій Журавсь- кий. -Мешканці столиці належать до багатьох релігійних конфесій, але загальна гуманістична та культурно- просвітницька спрямованість програми нового предмету зацікавлює людей все більше».

прес-служба КМДА

 

                                  Полтава

Галина Антонівна Каліберда, методист Полта­вського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників:

- У загальноосвітніх навчальних закладах Полтав­ської області, як і у всіх областях України, продовжуєть­ся всеукраїнський педагогічний експеримент з вивчення в 1-4 класах курсу «Християнська етика в українській культурі». Станом на квітень 2008 р. в експерименті бе­руть участь 1611 ЗНЗ України, які впровадили викла­дання курсу в окремих класах за вибором (письмовою згодою) батьків. За кількістю ЗНЗ, що беруть участь в експерименті, Полтавська область посідає п'яте місце після Волинської, Чернівецької, Донецької, Житомирсь­кої. «Християнська етика в українській культурі» чита­ється з вересня 2007/08 навчального року як перший рік навчання в 28 районах та містах області і охоплює в 136 загальноосвітніх навчальних закладах 4260 дітей в 564 класах (із них 300 перших класів). Відповідно до прове­деного моніторингу та звітів, поданих відділами (управ­ліннями) освіти, факультативний курс викладається за рахунок годин варіативної складової типових навчаль­них планів, а також у позакласній роботі (через виховні години спілкування, гурткову роботу тощо).

...Діти з великим інтересом та зацікавленістю від­відують заняття з християнської етики, розуміють по­няття добра і зла, старанно аналізують свою поведінку, з повагою ставляться до батьків, дорослих, учителів, один до одного. Сумлінно ставляться до навчання, намага­ються уникати негативних звичок, проявів у поведінці... Вивчення курсу має позитивний вплив на учнів та їх ба­тьків, дає можливість відновлення християнських тра­дицій, цінностей, утвердження християнських чеснот, об'єднує покоління у повазі та турботі, формує в душах дітей любов до ближнього та Батьківщини.

Що потрібно зробити батькам, які бажають, щоб їх діти навчалися за програмою курсу «Христи­янська етика в українській культурі»?

Згідно з вимогами нормативних документів викла­дання предметів духовно-морального спрямування здій­снюється при наявності:

Ніякі інші умови (наприклад, особисте ставлення керівництва школи до введення курсу) не можуть бути причиною для відмови батькам, які висловили своє ба­жання. щоб їх діти навчалися за програмою курсу «Хри­стиянська етика в українській культурі».

Як батьки можуть реалізувати своє право на те, щоб їх дітям викладався курс «Християнська етика в українській культурі»?

Для введення предмету «Християнська етика в українській культурі» потрібно, щоб 8 батьків (у міській школі), або 4 (в сільській) (з одного класу або паралелі класів) надали на ім'я директора школи заяву про ба­жання, щоб для їх дітей проводились зайняття за про­грамою курсу «Християнська етика в українській куль­турі». Указана кількість заяв батьків визначається відпо­відно до Наказу МОН №128 від 20.02.2002, у якому за­значено: «Мінімальна наноенюеаність груп при прове­денні факультативних занять та курсів за вибором у загальноосвітніх навчальних закладах міської місце­вості становить 8 осіб, сільської місцевості - 4 осо­би». Додаткова інформація з організації факультативних занять також міститься в листі МОН №1/9-436 від 18.08.05.

 

                                   Підготовка вчителів

Відповідно до Закону України "Про загальну сере­дню освіту", викладати предмет духовно-морального спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсо­вої підготовки на базі обласних інститутів післядиплом- ної педагогічної освіти.

При наявності заяв батьків керівництво направляє вчителя на відповідні курси, які проводяться обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Таким чином, викладання предмету веде не свя­щеннослужитель, а вчитель, який має відповідну профе­сійну підготовку. Тому побоювання, що введення курсу перетворить школу в місце релігійної пропаганди, є аб­солютно безпідставним.

Методичне забезпечення

Програма «Християнська етика в українській куль­турі» має повне методичне забезпечення для 1-4 класів. Для кожного класу підготовлені: навчальний посібник, робочий зошит, методичний посібник для вчителя та СЭ-диск з музичним супроводом.

Які вимоги пред'являються до вчителів з про­грами «Християнська етика в українській культурі»?

Згідно із Законом України «Про загальну середню освіту", предмет духовно-морального спрямування може викладатися вчителями загальноосвітніх навчальних за­кладів, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих навчальних закладах. (Концептуальні засади, розділ VI).

Як уже зазначалося, підготовка вчителів відбува­ється на курсах, які проводить обласний інститут після­дипломної педагогічної освіти.

Окремо треба сказати про особисті якості вчителя курсу «Християнська етика е українській ку­льтурі».

Бездуховний вчитель, який володіє навіть найсуча­снішими методиками, не зможе закласти духовно-моральне начало у своїх вихованців. Самі лише словесні настанови і моралізаторство можуть мати протилежний результат, якщо вчитель не має того, про що він говорить, у своєму серці та не намагається у своєму житті дотримуватися тих принципів, про які розповідає учням.

Тому вибір вчителя - це найвідповідальніший момент, який багато в чому визначає те, яким буде кінцевий результат. Основоположник української та російської педагогіки Костянтин Ушинський постійно підкреслював важливість дотримування «золотого пра-вила» науки виховання: «Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців».

Зазначимо, що у відповідності до положень Концептуальних засад при підборі кадрів для викладання предметів духовно-морального спрямування також по-винна враховуватися думка батьків. Тобто на цьому найважливішому етапі участь батьків не тільки можлива, але і вкрай необхідна.

 

Підготовлено за участю громадського об'єднання «Батьки та педагоги за збереження духовних та куль¬турних традицій»

Тел. для довідок 097-276-75-97; 099-126-81-11

 

 

 

 

Категорія: Основи християнської етики | Переглядів: 290 | Додав: uchitel | Теги: поради, християнська етика | Рейтинг: 5.0/5