Її твір як єдиної представниці України увійшов до збірки «Найкраща європейська проза-2013», виданого нещодавно в Америці, її літературні образи західні критики порівнюють з образами Чехова. Мова йде про молоду українську письменницю Таню Малярчук, яка родом із Івано-Франківська, а останні два роки живе в Австрії.

​​– Спершу це був Сергій Жадан, а тепер Ваше оповідання « Я і моя священна корова» відомий у США письменник і публіцист Александар Гемон обрав до антології найкращої європейської прози (а один із рецензентів ще й написав, що Ваш твір – це «один із найкращих» у цій збірці). Що Вас більше стимулює: коли ось так хвалять чи, навпаки, коли критикують, кажуть, що Ваші деякі твори надто депресивні?

– Я навіть не знаю, що відповісти. Чесно кажучи, мені здається, що всілякі зовнішні зауваження щодо моєї творчості ніяк мене не стимулюють. Коли хтось каже добре, мені тоді приємно, коли критикує – неприємно. Я не думаю, що це взагалі якось впливає на мою творчість.

– Чи Ви вже бачили відгуки на американську антологію?

 Я читала кілька рецензій в інтернеті. Я до неї, насправді, і не мала величезного стосунку. Тобто все, що я зробила, – це написала одне оповідання багато років тому. Перекладачі, які живуть у Чикаго (Оксана Максимчук і Максим Попелиш-Росачинський), самі зі мною зв’язалися, самі захотіли це зробити, переклали, домовлялися. Я не знаю, що вони там робили, як вони подавали це оповідання, чи там був якийсь конкурс чи ні. Але в будь-якому разі мені страшенно приємно потрапити саме в цю антологію. Александар Гемон – дійсно один із найкращих авторів саме короткої прози, і цікаво, що зараз, особливо в європейській літературі (так як я собі це бачу і уявляю), коротка проза не дуже популярна. Всі намагаються написати якісь великі речі, великі романи. Я себе вважала непоганим автором короткої прози і тут раптом бонус такий приємний.