Меню сайту
Категорії розділу
| Мої статті [32] |
| Статті про мистецтво [43] |
| Статті про літературу [2] |
Годинник
Календар подій
Календар
Наше опитування
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Головна » Статті » Мої статті |
Вічна слава Солдатові!
 16 листопада для маленького Славутича відбулася величезна подія - було відкрито меморіал Солдатові. Це узагальнена назва для кожного, хто загинув у Афганістані, локальних війнах та конфліктах, воїнів-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Вдень велика зала кіноконцертного комплексу гостинно прийняла усіх охочих, хто захотів відвідати урочистості з приводу відкриття меморіалу, відбулося ногородження відзнаками, медалями, орденами воїнів-інтернаціоналістів. Подарунком для усіх гостей і мешканців міста став святковий салют. З традиційним привітанням до присутніх звернувся міський голова Славутича Володимир Удовиченко, керівники обласних осередків воїнів-афганців Славутича, Чернігова, Києва, Керчі. Приємно вразили присутніх вихованці ПДЮТ( Театр танцю та моди), чоловічий колектив військово-патріотичного угруповування військової підготовки " Російське мистецтво", гості концерту - колективи військово-патріотичної пісні "Баграм"( м. Суми) та "Набат"( м.Ічня). Але найбільшим одкровенням не тільки для кожного воїна-інтернаціоналіста, а й для будь-кого, присутнього на урочистостях, був виступ офіцера Афганістану, розвідника, лауреата числених конкурсів Вячеслава Купрієнка (м. Київ) - автора і виконавця. Кожна його фраза западала у серце і відгукувалася у ньому болем. Болем за кожного, хто не повернувся з тієї війни, яку і війною не називали, хоча тривала вона удвічі більше, ніж Велика Вітчизняна ( 1979-1989 рр.). Болем за сестер, які не дочекалися братів, наречених, які не змогли обійняти коханих, матерів, які досьогодні оплакують своїх синів-героїв. Болем скалічених доль воїнів, які повернулися з тієї війни і ось уже 25 років продовжують "довойовувати" у звоїх снах і маревах. Слова В.Купрієнка набатом звучали зі сцени: "Багато написано пісень, як анастезія", "Мій Афганфстан - це німий приціл і оцінка людей за запитанням: "Пішов би я з ним у розвідку, чи ні?", "Ми ( воїни-афганці) стали совістю безсовісної країни". Саме таким мені уявився найкращий урок патріотичного виховання для сучасного покоління. Не інакшим, бо коли я бачила сльози на очах у кремезних чоловіків, скандування зали стоячи героям, - це не можна було порівняти ні з якими лекціями і промовами. Тож схилимо низько голову перед кожним Воїном, який своїм життям ризикуючи, захищав наше життя! Це потрібно не мертвим, це потрібно живим! Матеріал підготувала учитель художньої культури Славутицької ЗОШ№3 Турчина С.Л. | |
| Переглядів: 439 | | |
| Всього коментарів: 0 | |