Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

Вічна слава Солдатові!

16 листопада для маленького Славутича відбулася величезна подія - було відкрито меморіал Солдатові.
Це узагальнена назва для кожного, хто загинув у Афганістані, локальних війнах та конфліктах, воїнів-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
Вдень велика зала кіноконцертного комплексу гостинно прийняла  усіх охочих, хто захотів відвідати урочистості з приводу відкриття меморіалу, відбулося ногородження відзнаками, медалями, орденами воїнів-інтернаціоналістів.
Подарунком  для усіх гостей і мешканців міста  став святковий салют. З традиційним привітанням до присутніх звернувся міський голова Славутича Володимир Удовиченко, керівники обласних осередків воїнів-афганців Славутича, Чернігова, Києва, Керчі.
Приємно вразили присутніх вихованці ПДЮТ( Театр танцю та моди), чоловічий колектив військово-патріотичного угруповування військової підготовки " Російське мистецтво", гості концерту - колективи військово-патріотичної пісні "Баграм"( м. Суми) та "Набат"( м.Ічня). Але найбільшим одкровенням не тільки для кожного воїна-інтернаціоналіста, а й для будь-кого,  присутнього на урочистостях, був виступ офіцера Афганістану, розвідника, лауреата числених конкурсів Вячеслава Купрієнка (м. Київ) - автора і виконавця. Кожна його фраза западала у серце і відгукувалася у ньому болем. Болем за кожного, хто не повернувся з тієї війни, яку і війною не називали, хоча тривала вона удвічі більше, ніж Велика Вітчизняна ( 1979-1989 рр.). Болем за сестер, які не дочекалися братів, наречених, які не  змогли обійняти коханих, матерів, які досьогодні оплакують своїх синів-героїв. Болем скалічених доль воїнів, які повернулися з тієї війни і ось уже 25 років продовжують "довойовувати" у звоїх снах і маревах.
Слова  В.Купрієнка набатом звучали зі сцени: "Багато написано пісень, як анастезія", "Мій Афганфстан - це німий приціл і оцінка людей за запитанням: "Пішов би я з ним у розвідку, чи ні?", "Ми ( воїни-афганці) стали совістю безсовісної країни".
Саме таким мені уявився найкращий  урок патріотичного виховання для сучасного покоління. Не інакшим, бо коли я бачила сльози на очах у кремезних чоловіків, скандування зали стоячи героям, -  це  не можна було порівняти ні з якими лекціями і промовами.
Тож схилимо низько голову перед кожним Воїном, який своїм життям ризикуючи, захищав наше життя! Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

Матеріал підготувала учитель художньої культури Славутицької ЗОШ№3 Турчина С.Л.
Категорія: Мої статті | Додав: uchitel (17.11.2013)
Переглядів: 149 | Теги: меморіал, Славутич, воїн | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: