Прокоф’єв Сергій Сергійович (1891 - 1953)

Місце народження – маєток Сонцовка Бахмуцького повіту Катеринославської губернії (нині село Красне Красноармійського району Донецької області).

Народився в сім'ї управителя Сонцевського маєтку Сергія Олексійовича Прокоф'єва. У віці 13 років вступив до Петербурзької консерваторії, де навчався композиції у К. Лядова, Миколи Римського-Корсакова, А. К. Глазунова, І. І. Вітоля. 1909 року закінчив консерваторію як композитор з посередніми оцінками (головним чином через творчі нерозуміння з професурою, що додержувалася академічного напрямку в музиці) і продовжив навчатись у консерваторії як піаніст у А. Н. Єсіпової. 1914 року закінчив консерваторію як піаніст зі своїм 1-м концертом для фортепіано з оркестром, отримавши найвищу оцінку та гран-прі — рояль. В консерваторські роки також займався диригуванням у Н. Черепніна, зав'язав дружні стосунки з Н. Мясковським та Б. Асаф'євим. У 1914—1918 роках багато концертував у Москві, Петрограді, інших містах Росії. У 1918 у розпал громадянської смути залишає батьківщину (йому вдається випросити дозвіл на виїзд особисто у Луначарського) та вирушає через Японію в США (через війну в Європі вимушений був рухатись саме таким маршрутом), де активно гастролює як піаніст і диригент. В Америці не мав значного успіху, що стало причиною його переїзду до Європи. У 1922 переселився до Німеччини в мальовничому приальпійському містечку Етталь. В цьому містечку Прокоф'єв одружився на іспанській співачці Ліні Кодіна (псевдонім Ліна Люб'єра, по переїзду в СРСР — Ліна Іванівна), від якої мав 2 дітей. В 1923 перебрався до Парижа, де швидко добився визнання, значним чином завдяки знайомству з видатним російським балетмейстером C.Дягілєвим, який поставив кілька балетів на його музику. В Парижі провів наступне десятиліття, виїжджаючи в тривалі концертні турне країнами Європи і по Америці, які мали грандіозний успіх. В 1927 році Прокоф'єв вперше відвідує СРСР, де має величезний успіх. Пізніші гастролі до СРСР здійснювались в 1929 та 1932 році. В цей період з'явилися Друга, Третя і Четверта симфонії і Четвертий і П'ятий фортепіанні концерти. Після 1933 разом з сім'єю переїжджає до СРСР (в 1936 — остаточно). Причина його повернення є предметом дискусій в колі музикознавців. В 1938 здійснює останні гастролі в Європу та США, які проходять з блискучим успіхом, зокрема Прокоф'єву пропонують вигідний контракт в Голівуді, від якого, однак, композитор відмовився. У 1941 році, напередодні війни, залишає сім'ю — дружину і двох синів — і йде до Міри Мендельсон, поетеси й діяльної комсомолки. Під час війни відправляється на Кавказ, пізніше в Алма-Ату, де поряд з камерними та симфонічними творами пише фронтові пісні, багато концертує, в 1942 пише музику до фільму «Іван Грозний» (режисер С. Езенштейн). В повоєнні роки у композитора розвивається гіпертонія, що загострюється важкими приступами. У 1948 році композитор потрапляє під жданівські ідеологічні чистки за так званий «формалізм» і симпатії до західної музики. Того ж року Прокоф'єв оформлює свій другий шлюб — з Мірою Мендельсон. В березні 1948 року Ліну Прокоф'єву, іспанку за походженням, заарештовують за звинуваченням у шпигунстві, засуджують до 20 років таборів і засилають до Воркути. Помер Прокоф'єв 5 березня 1953 року — на 40 хвилин пізніше Сталіна та з тієї ж причини: крововилив у мозок. Для радянської спільноти смерть композитора довгий час була затьмарена скорботою, пов'язаною із втратою радянського вождя.

Ознайомитися із біографією та творчістю автора більш детально можна за цим посиланням.