Важлива роль Дон Кіхота поза літературою

Роман Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи. В українській мові, наприклад, вживається дієслово "дон-кіхотствувати", яке означає боротися за шляхетну, але безнадійну справу, поводитися як лицар навіть собі на шкоду. Ілюстрації до роману робило безліч європейських художників, серед яких -

 Гранвіль
 Оноре Дом'є
 Гюстав Доре
 Пікассо
 Хосе Сегрельєс та інші.

У 20 столітті, коли Іспанія започаткувала перетворення країни на туристський край, усі більш-менш пов'язані з романом міста і села прикрасили скульптурами Дон Кіхота та Санчо Панси у стилістиці від реалізму до постмодернізму. Обидві постаті прикрасили величний монумент письменнику Сервантесу в Мадриді. Невеличкі монументи Дон Кіхоту можна зустріти і в іспаномовних країнах Латинської Америки, де комічний ідальго ніколи не бував.

А музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві має в своїй збірці чотири гобелени за картонами митця з Франції Шарля Куапеля (1694-1752) на сюжети "Дон Кіхота". Гобелени виконала всесвітньо відома мануфактура в місті Брюссель.

Зала з гобеленами музею Ханенків має ще одного Дон Кіхота - на стелі. Плафон (живопис) для зали намалював іспанський митець Барбудо Санчес (1857-1917). На плафоні невмирущий лицар дає бій вітрякам.

Містечко Каслі в глибинці Росії відоме й тим, що зробило з чавуну фігурку Дон Кіхота,який читає книжку. Можливо, то черговий чудернацький роман про пригоди лицарів, які так охоче ковтав герой роману Сервантеса.

Свою інтерпретацію образів роману дав і відомий художник-графік Бродський Савва Григорович (1923-1982). Він сам репрезентував свої літографії в Іспанії, де отримав визнання та гучний успіх.

Серію картин, присвячених Дон Кіхоту, створив і російський художник Коржев Гелій Михайлович ( 1925 р.н.))

У музичному мистецтві також є звернення до цього твору. Наприклад, Ріхард Штраус у 1897 написав однойменну симфонічну поему.

Риси характеру Дон Кіхота

Дон Кіхот зовсім не схожий на героя лицарських романів - привабливого юнака, для якого пошуки слави та грошей становили сенс життя. Він справжній подвижник, готовий боротися за справедливість, за земне щастя для всього людства. Щоправда, усі зусилля Дон Кіхота були марними. Золота доба не повернулася на землю. І все-таки Дон Кіхот продовжував іти за своєю мрією разом з вірним супутником Санчо Пансою. Цей добрий чолов'яга був бідним землеробом, який мешкав в одному селищі з Дон Кіхотом. Сподіваючись розбагатіти, він погоджується бути зброєносцем лицаря з Ламанчі. Простодушність у нього поєднується з хитрістю, а наївність - з практичним поглядом на життя. Лицарські ідеали далекі від його мужицького світогляду. Стадо баранів для нього просто стадо баранів, а не військо великого імператора Аліфанфарона, правителя острова Трапобани, як це уявлялося Дон Кіхоту. На відміну від романтичних зброєносців, він зовсім позбавлений войовничого духу.

Дон Кіхот-вічний образ у літературі

Суть проблеми

За дивною іронією долі роман, який Сервантес створював як пародію, пережив усі «серйозні» літературні твори цього автора. Жебрак, однорукий, змучений Сервантес писав «Дон Кіхота» у в’язниці. Від відчаю до надії, від надії до смирення рухається протягом роману. М’який гумор, сумний сміх, трагікомічні ситуації і несподівана мудра серйозність складають фон, «пейзаж», на якому відбуваються пригоди героя.

Бідний дворянин Алонсо Кехано - старий романтик і ідеаліст. Все життя він прожив, не надто звертаючи увагу на реальність, тому що реальними для нього були літературні герої, шляхетні й безкорисливі лицарі, що б’ються з несправедливістю, що захищають честь своїх прекрасних дам. Нарешті, старою, Алонсо Кехано немов спохоплюється і вирішує сам пройти цей лицарський шлях. Нехай оточують його не прекраснодушні товариші, а грубі односельці з примітивним практицизмом і обмеженим здоровим глуздом. Нехай дебела Альдонса тільки в уяві Кехано - чиста і прекрасна дама. Нехай небезпеки надумані, замість драконів - вітряні млини, замість бойового коня - смирна безпородна шкапа, але справжніми були відвага, благородство, душевна краса і йодлінное лицарство Алонсо Кехано, чудового Дон Кіхота.

Поруч з Дон Кіхотом на віслюку трясеться його вірний супутник Санчо Панса, не прочитав в житті ні одного роману, але волею-неволею потрапив в найвеличніший із них.  Висока трагічна духовність і веселий, лукавий народний дух - сама дивна і вічна пара.

Роман Сервантеса потряс читачів і став не лише фактом історії літератури, але і фактором, що змінив її, який створив багато сюжетів. Перекличку або спір з Сервантесом вже чотириста років ведуть письменники. Без нього не написав би свого Дон Кіхота - князя Мишкіна з «Ідіота» - Достоєвський. Герой роману Замятіна «Ми», у якого немає навіть імені, тільки номер, теж по-донкіхотський встає на боротьбу проти всіх. Двоїстість образу породжує двоїстість сприйняття. Слово «донкіхотство» часто вживається у значенні «безглузда боротьба з придуманими ворогами», «діяльність благородна, але приречена на невдачу», «геройський вчинок, заснований на невірних передумови». Глибоко пронизані цієї подвійністю багато книг братів Стругацьких, в яких розповідається про «прогрессорстве», благородної і безкорисливої допомоги слаборозвиненим цивілізаціям.