Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Январь » 28 » Вміння прощати
22:07
Вміння прощати

https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSOjb7dd6_1au8RrS-mEoRG8oQQf5ArvpfVhYEhsAL505JWpMq4-yN0kH0

Ключовий вірш із Біблії: «А коли ви не будете людям прощати, той Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. 6:15).

 

Запам’ятай нові слова і поняття

Блудний – той, що не тримається дому, блукає; той, що має шкідливі звички і якого береться блуд..

Марнославя – хворобливе прагнення привернути до себе увагу, будь-якою викликати захоплення свою особою.

Пробачення – добровільна відмова від образи на людину.

Прощення – добровільна відмова від звинувачень іншої людини у певних гріхах.

 

  1. Чому важливо навчитися перепрошувати людей

Повчальне оповідання

  • Перепрошую за настільки пізній дзвінок, але чи не могли б ви...?
  • Вибачте, ви не виходите на наступній зупинці..
  • Пробачте за нескромне запитання, а ви...?
  • Звиняйте за нескромність...
  • ... за запізнення...
  • ... за те, що переб’ю Вас...
  • ... залишу на якийсь час...

  Скільки разів у житті доводилося нам чути слова перепрошень і вибачень. Скільки разів ці слова приносили вам відчуття полегшення і радості за себе й за ближнього.

У Японії перепрошують при найменшому порушенні етикету, наприклад, якщо одна людина ненароком зачепила іншу у вуличній чи транспортній юрбі, при тому дивляться просто в очі, природно посміхаються, без будь-якого роздратування, причому перепрошують одне одного обоє: один – „за мою незграбність”, інший – „за мою нерозторопність”...

Якщо ми образили словом, а часом і вчинком матір, батька, друзів, близьку чи далеку людину, нас не полишає почуття вини. Сумління і пам’ять мучать нас, втрачаємо апетит і сон. У таких випадках просто необхідно, переступивши межу марнослав’я, егоїзму, гордині, спробувати попросити пробачення у тих, кого гірко образили. Не біймося, що таким чином нібито принизимо себе. Так можемо визволитись від моральних наслідків свого вчинку, очистити душу.

 

2.Що є спільного і відмінного у пробаченні і прощенні

Пробачення – це сестра покаяння.

У людині поряд із її вадами та гріхами, на щастя, існує і відчуття „спільної вини”, закладене Самим Господом, і людина усвідомлює його тільки в певних життєвих ситуаціях. Наприклад, діти не усвідомлюють, що вони від народження живуть за рахунок своїх батьків. А тому й вини перед ними не відчувають. Тому тільки після втрати батьків приходять до них надто запізнілі важкі розкаяння та жаль.

Ще менше відчуваємо за життя свої зобов’язання, а значить і почуття вини перед Господом, завдяки Якому прийшли на світ, здобули всі дари життя.

А між тим, уся духовна історія людства навчає нас прикладом Господа, як маємо прощати одне одному.

 

Біблійні історії

Прочитай і дай відповідь, що є прощення

  Коли ще наші прародичі Адам і Єва згрішили, Господь Бог змилосердився над ними, обіцяв їм Спасителя. Скільки разів народ відвертався від Бога, але коли навертався, Господь знову і знову прощав його і благословляв.

  Послав Він людям і останнього з пророків Івана Хрестителя, який проповідував покаяння, а розкаяних хрестив у ріці Йордан на знак Божого милосердя і прощення.

  Врешті, Бог посилає на землю Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, Який закликає: „Покайтеся і вірте в Євангеліє” (Мр. 1:15).

  Ісус прийняв запрошення прийти в дім митаря Закхея, якого всі вважали великим грішником. А той, розкаявшись, удостоївся таких слів Христових: „Сьогодні на цей дім зійшло спасіння” (Лк. 19:9-10).

  Христос простив навіть Петрові своєму апостолові, якому пообіцяв, що на ньому збудує Свою Церкву, коли той тричі відрікся від Нього. Господь не відмовився від своїх слів і зробив Його Своїм наступником на землі.

  І розбійникові, що був в один із Ним день розіп’ятий на хресті за свої злочини, Христос пообіцяв: „Істинно кажу тобі, ще сьогодні будеш зі Мною в раю”.

  Але чи не найкращим прикладом того, як Христос приймає тих грішників, що каються, є Марія Магдалина. Усі, хто знали її, справедливо вважали її великою грішницею, а тому ставилися до неї зі зневагою. У відповідь на закиди фарисеїв, Ісус прорік: „Прощаються її численні гріхи, бо багато полюбила” (Лк. 7:47), тобто розкаялась у своїх гріхах. І саме цю грішницю Христос сподобив стати свідком Його мук на Голгофі, бо, крім Івана, там не було нікого з апостолів.

  У такий спосіб Ісус приймає всіх, що приходять до Нього з розкаяним серцем і просять про прощення своїх гріхів, навіть великих і численних. Таким є безмежне і невимовне Боже милосердя.

  Апостол Петро підійшов якось до Сина Божого і запитав Його: „Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?”

  Чому, на вашу думку, Петро запитав про прощення гріхів, вчинених проти нього самого, а не проти Бога?

  Ісус відповів: „Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесяти раз по семи!”

  Віддавна число „сім” вважалося у багатьох народів особливим, таким, що приносить щастя й удачу. Досить пригадати численні українські приказки та прислів’я, наприклад, „сім раз відмір – один раз відріж”. Тому Петро і вжив у своєму запитання саме цю цифру. Ісус збільшив її у сімдесят разів, тобто фактично довів її до безконечності. Тож прощати сімдесят разів по сім означає прощати завжди.

 

  Повчальне оповідання

За мотивами Чарльза Діккенса

 

Сімдесят разів сім

  Маленька Ліза сиділа біля вікна і читала Святе Письмо. Сонечко весело світило на неї; вона відчувала себе щасливою і їй дуже хотілося зробити щось приємне Богові, Який створив усе таким прекрасним. Ліза саме перечитувала місце, де сказано, що коли твій брат згрішить проти тебе сім разів на день і сім разів покається, мусиш простити йому.

У цей момент на два роки старший Федя і справді заглянув до кімнати. Розлючений тим, що в таку гарну погоду має йти до школи, він шпурнув книжкою, яку тримав у руках до підлоги, і, коли вона впала з розірваними листками і палітуркою, Ліза впізнала свій підручник, який вона берегла протягом року. „Запевнюю тебе, сестричко, я не навмисне, - винувато промовив Федя. – Вибач мені!” – „Добре, - відповіла Ліза, збираючи листки і згадуючи слова Святого Письма про прощення образ. – Думаю, що вибачу, - і тихенько додала: - Один!”

По дорозі до школи Федя звернув увагу сестри на великого пса і висловив припущення, що він скажений. З переляку дівчинка відсахнулась, упала в бридку калюжу, зіпсувала новенького черевичка. Федя знову спересердя промовив: „Я дуже шкодую, що ти впала, вибач за цей необдуманий вчинок”. – „Постараюся, - відповіла Ліза, переборюючи себе, і тихенько промовила: - Два”.

Протягом дня Федя ще не раз ображав сестру: то загубив її олівець, то підставив ніжку, - і кожен раз щиро вибачався. Коли по дорозі додому брат попсував парасольку, Ліза сказала з зусиллям: „Я тобі вибачаю. Сім!” - „Що ти цілий день рахуєш?” – запитав Федя з цікавістю. Сестра нічого не відповіла і весело побігла обідати, промовляючи про себе: „Сім разів! Ой, як це було важко, і яка я рада, що більше не треба вибачати. Я б не витримала більше!”

Але витівкам Феді не було меж. Він вставив скалку у музичну скриньку, яку подарував Лізі дядечко, і, коли дівчинка завела її, вона залишилась беззвучною. Федько знову попросив сестру, коли скринька виявилась зіпсованою: „Люба Лізо, пробач мені!” – „Ні, - закричала дівчинка, тупаючи ногою. – Я не можу, та й не треба більше прощати: це восьмий раз. Зараз я побіжу в твою кімнату і пошматую все, що потрапить на очі!”

Та по дорозі Ліза наткнулася на дядечка і про все розповіла йому. „І ти думаєш, що тепер маєш повне право злитися? Так ти, значить, не знаєш, що іншого разу Господь сказав апостолу Петру, що треба прощати брату сім разів і ще сімдесят разів сім?” Але Ліза тільки вперто відвернулася від пригніченого Феді, котрий стояв на порозі. „Добре, сказав дядечко, - нехай буде по-твоєму. Але раджу тобі не молитися більше „Отче наш”. – „Чому?” – вражено вигукнула дівчинка. „Ти тільки подумай, як ти зможеш казати Богу: „... і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”...” Ліза почервоніла, як рак. На хвилину вона замислилася, а потім кинулася до грішника, який усе ще стояв на порозі з винуватим виглядом, і гаряче обняла його.

 

Поміркуй і дай відповідь:

Які сім запитань до оповідання „Сімдесят разів сім” за мотивами творів Чарльза Діккенса тобі хотілося б задати?

 

Біблійна історія

 

Притча про блудного сина

Прочитай притчу і перекажи її

 

  В одного чоловіка одного було два сини. Якось молодший із них сказав батькові: „Дай мені, отче, належну частину маєтку!” Поділив батько маєток між синами. А через кілька днів зібрав молодший надбані пожитки та й подався до далекого краю.

Незадовго розтратив усе, що мав, живучи задля власного задоволення. Коли ж розтратив усе, у тім краї настав великий голод. Почав молодший син гірко бідувати. Нічого не залишалося йому, як попроситися до одного з місцевих господарів пасти свиней. Такий голод мучив бідолаху, що готовий він був наповнити свій шлунок хоч стручками, якими годували свині, та ніхто і цього не давав йому. Тоді молодший син роздумав: „Скільки наймитів у мого батька мають хліба аж над міру, а я отут з голоду гину! Піду я до батька і покаюся».

Так і зробив: „Прогрішився я, отче, перед Богом і перед тобою, тому негідний вже зватися сином твоїм” А батько натомість сказав своїм слугам: „Негайно принесіть найкращий одяг моєму синові. Дайте персня на його руку, а сандалі на ноги. Приведіть відгодоване теля та заколіть. Будемо їсти й радіти, бо цей мій син був мертвий, але ожив, пропав, але знайшовся!” І почали всі веселитися.

  Тим часом старший син працював на полі. І коли після роботи наближався до батьківського дому, то почув музики і танці. „Що це таке?” - спитав одного із слуг, на що почув відповідь: „То повернувся твій брат, і батько звелів заколоти відгодоване теля, бо ж брат здоровим повернувся”. Не на жарт розгнівався старший син, навіть заходити на гостину не захотів. Тоді вийшов батько і почав просити його.

Поскаржився старший син: „Стільки років я служу тобі, ніколи твого наказу не порушив, а ти ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми я потішився. Коли ж молодший повернувся, що розтратив твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти відгодоване теля!”

А батько відповів: „Ти завжди зі мною, дитино, і все моє – то твоє! А твій брат був мертвий, але ожив, пропав, але знайшовся! Тож тішитись і веселитись треба!” (Див.: Лк. 15:11-32).

 

Поміркуй і дай відповідь:

  1. Чим відрізнялося життя двох братів?
  2. Як ти ставишся до них?
  3. Чи можна сказати, що батько по-різному ставиться до своїх синів, люблячи одного і недолюблюючи іншого?
  4. Чи правильно вчинив батько щодо молодшого сина?
  5. Яка фраза, що повторюється двічі, є ключовою у розказаній Христом притчі?
  6. Як розуміти її зміст?

 

Перевір себе!

Проведи іспит свого сумління, скориставшись додатковою інформацією з цієї таблиці:

 

Христос навчає

Що роблю я

Допоміжні коментарі

Яскраво представлені у Христовій притчі й нещастя грішника, і велич Божого милосердя. Нещастя і блуд влучно показані в поведінці молодшого сина: він нудьгує в домі батька, мріє про безтурботне життя багатої людини, тому домагається свого наділу, іде з родинного дому і на чужині розтрачує майно.

Чи не впізнаю у молодшому синові себе? Чи не бувало і зі мною такого, коли копійки чи гривні, виділені батьками на те, щоб купити хліба або молока, витрачено на фантики, машинки чи подібні дрібнички, без яких цілком можна було б обійтися?

На перший погляд, у цьому немає нічого страшного, але цей маленький наш гріх, який проявився в неповазі до батьків неминуче переростає в інший. Ми змушені викручуватись, шукаючи виправдання, а тому казати неправду або, навіть знайшовши в собі мужність зізнатися, відчуваємо в душі досаду і злість на батьків, які начебто нас не розуміють й обмежують нашу свободу.

Багато людей під гріхом розуміють злочин і тому вважають себе безгрішними, бо не робили злочину. До таких належав старший син милосердного батька. Він прямо говорить отцеві про те, що не має провин перед ним і тому почуває несправедливість від того, що є менш обласканим батьком.

Чи не було і в мене такого відчуття, коли моя оцінка була нижчою, ніж в учня, який відповідав гірше, але ж чи не вперше підготувався вдало до уроку? Чи не пекла образа від того, що мама віддає солодощі, призначені для мене, якомусь замурзаному і насупленому циганчукові?

 

 

Допиши свої думки в незаповнені місця.

 

  1. Як прощення облагороджує нашу душу і рятує ближнього

 

  Старший брат є прихованим грішником, тому що вважає себе кращим за іншого, любить себе більше за ближнього. Він не вміє і не хоче прощати, не сповнений любові. Мабуть, він такий, тому що не зазнав смаку справжніх страждань і принижень, які пережив його молодший брат і завдяки яким той здатний упокоритись перед батьком, бути його слугою. „Піду я до батька і покаюся”, - каже він, тобто відрікається від злого, і це є перший крок до визнання власної провини.

  Наш найближчий друг, який перед тим обманув, обмовив перед іншими, мучиться почуттям сорому і готовий прийняти наше прощення. У нас є два шляхи: не зауважити цього бажання, залишитися холодним до внутрішніх страждань товариша або зробити крок йому назустріч.

  Батько, в образі якого Христос показує нам Самого Господа, не чекає, коли його молодший син переступить поріг його дому, а сам біжить йому назустріч, тобто допомагає усвідомити свій гріх і знайти в собі силу та відвагу покаятись. В серці батька нема осуду. Він навіть не слухає сповіді та жалю сина.

Притчею про блудного сина Христос заперечує тодішні традиції єврейського народу, згідно з якими батько, глава родини не вставав з крісла і не починав розмову, поки діти не вклонились йому і не поцілували в руку.

Батько показує своє прощення поцілунком, дарує молодшому новий одяг, символ нового життя - у Царстві Небесному. Наш Милосердний Отець щоденно виходить на дорогу і довго-довго виглядає, чи часом, бува, не повертається блудний син.

Господь дає право людині відійти від Бога, бо інакше вона перетвориться в бездумного раба, яким на певний час, мабуть, став старший син. Усевишній дає нам можливість випробувати себе у муках і стражданнях. Але невіруюча людина, не здатна любити і прощати. Це нещасний безбатченко, хоч дуже часто вона може й не усвідомлювати цього.

 

Перевір себе!

Знайдіть докази для заперечення однокласнику, який стверджує, що батько вчинив несправедливо, облагодіявши сина-блудника і зневаживши вірного старшого сина.

Від чого залежить Боже прощення наших провин?

Якими словами Господньої молитви просимо Бога про прощення?

Наскільки важко тобі попросити пробачення? З чим це пов’язано?

Підготуйся до однієї з етикетних ігор „У їдальні”, „Під час відвідування хворого”, „У транспорті” на загальну тему „Я прощаю тобі....”, визначивши у них свою роль.

Пригадавши цікаві і повчальні епізоди зі свого життя, склади і запиши власне оповідання „Сімдесят разів сім”.

 

 

Категорія: Основи християнської етики | Переглядів: 1725 | Додав: uchitel | Теги: християнська етика, блудний син, Притча, уміння прощати | Рейтинг: 5.0/3