Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Февраль » 5 » Художня культура України XX ст. Образотворче мистецтво. Живопис. Архітектура.
18:07
Художня культура України XX ст. Образотворче мистецтво. Живопис. Архітектура.

 ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XX СТ.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Художня культура «розстріляного Відродження». Український авангард

Двадцяті роки XX ст. характеризуються складністю і суперечливістю художньо-естетичних тенденцій, творчих пошуків. В Україні організовувалися різні творчі об’єднання художників, до складу яких входили як художники-реалісти, так і художники модерністських та імпресіоністичних уподобань. Точилася гостра боротьба художників- реалістів із представниками нових художніх течій, які орієнтувалися на європейське мистецтво, вважаючи реалістичний метод таким, що не відповідає культурним потребам сучасного суспільства. Саме на двадцяті роки припадає стрімкий зліт великих українських авангардистів К. Малевича, Д. Бурлюка, М. Бойчука, О. Архипенка, О. Богомазова, О. Екстер.

Казимир Малевич — художник-авангардист, один із засновників супрематизму і кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва. Брав участь у виставках, де представляв свої роботи, написані в стилі неопримітивізму («Селяни в церкві», «Збір урожаю») та кубофутуризму («Англієць у Москві»). Найвідоміший твір художника — «Чорний квадрат». Поняття «український авангард» введено в ужиток французьким мистецтвознавцем Наковим для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Саме тоді Захід уперше побачив праці світового рівня невідомих авангардистів України — В. Єрмилова і О. Богомазова. Ця подія привернула увагу до видатних українських майстрів авангарду — К. Малевича, Д. Бурлюка, В. Татліна, роботи яких набули популярності в усьому світі.

 

Д. Бурлюк. Весна в селі

К. Малевич. Три жінки на дорозі

Г. Нарбут. Сторінка «Української абетки»

К. Малевич. Англієць у Москві

О. Богомазов. Сінний ринок. Київ

 

Олександр Богомазов — визначний теоретик українського авангарду, блискучий педагог, автор трактату «Живопис і Елементи», в якому викладено роздуми про суть живопису та його вплив на глядача.

Яскравою сторінкою в українському мистецтві є творчість художника Георгія Нарбута. Його цілком справедливо називали одним із найвидатніших графіків сучасності. Як знавець українського стародавнього мистецтва і геральдики, Г. Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював книги «Малоросійський Гербовник», «Герби гетьманів Малоросії», «Старовинна архітектура Галичини», «Стародавні садиби Харківської губернії», розробив проекти Державного Герба і Печатки Української держави. Г. Нарбут — автор перших українських банкнот і поштових марок.

Визначним досягненням Нарбута й усієї української графіки є «Українська абетка», в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Г. Йарбут об’єднав досягнення української рукописної та друкованої книги і західноєвропейських майстрів шрифту.



Архітектура

На початку XX ст. точилася гостра боротьба між творчими угрупованнями із суперечливими поглядами на архітектуру. Головні якості архітектури — це користь, міцність, краса (функціональне, конструктивне, естетичне). У цей період робилися спроби абсолютизувати одну з якостей, що знижувало рівень архітектурних творів узагалі. В українській архітектурі помітний слід залишили такі напрями, як раціоналізм* і конструктивізм**. Прикладом конструктивізму є споруда Держпрому (арх. С. Серафимов, С. Кравець, М. Фельгер) в Харкові.

Ряд споруд було виконано в стилі так званого українського модерну, прихильники якого використовували відомі європейські прийоми та форми: високі дахи з перепадами, лоджії з трапецієподібними завершеннями, вікна зі скошеними верхніми кутами. Елементи українського модерну, запозичені з українських стародавніх дерев’яних споруд, не відповідали новій епосі й сучасним матеріалам, що спричиняло ускладнення будівельних процесів.

На початку XX ст. з’являється унікальна постать в історії українського мистецтва — Василь Кричевський. Митець, що працював у царині архітектури, дизайну, малярства, книжкової і станкової графіки, театральної декорації, оформлення кінофільмів, був одним із фундаторів Української академії мистецтв, професором і керівником низки вищих шкіл у Києві та Львові.

Він створив десятки проектів приватних будинків та громадських установ, що засвідчило досконале знання архітектором конструктивних, композиційних і декоративних особливостей різних стилів. Однак В. Кричевський шукав власний шлях, уособленням якого став будинок Полтавського губернського земства, спроектований ним у традиціях української народної архітектури.

В українському стилі В. Кричевський спроектував близько двадцяти будинків. У 1920—1930-х роках В. Кричевський відійшов від декоративності в бік більшої функціональності й конструктивності споруд. Цей напрям репрезентують будинок письменників РОЛІТ у Києві та Музей Т. Шевченка на Чернечій горі в Каневі (обидва — у співавторстві з П. Костирком).

*Раціоналізм — мистецький напрям, що прагнув знайти раціональні начала в образному аспекті архітектури, максимально освоїти досягнення сучасної науки і техніки.

**Конструктивізм — напрям в архітектурі, спроба створити життєвий простір за допомогою нової техніки, її логічно доцільних конструкцій, а також естетичних якостей таких матеріалів, як метал, дерево, скло. Конструктивісти зовсім відкидали значення спадщини минулого.

Будівля Полтавського губернського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей)

Будівля Держпрому. Харків

Досвід роботи архітектором дав В. Кричевському розуміння значення синтезу мистецтв і ролі кожної складової в системі цілого. Очевидно, саме тому найвищі досягнення майстра пов’язані з «синтетичними мистецтвами»: архітектурою, дизайном інтер’єрів, оформленням книг, сценографією, художньою постановкою кінофільмів. Пошуки митця були співзвучні прагненням доби модерну естетизувати навколишній світ, знівелювати межі між мистецтвом і побутом.

Ще за життя ім’я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. У творчому доробку славетного зодчого храми, палаци, маєтки, музеї, лікарні, фабрики та ін. В історію архітектури митець увійшов як будівничий модерну.

Творча діяльність В. Городецького розпочалася в Києві. За кілька років він зробив блискучу кар’єру і здобув статус провідного архітектора. Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використовував різні архітектурні стилі.

Упродовж 1898—1903 років він будує Музей старовини і мистецтв (нині Національний художній музей) у стилі класицизму, очолює будівництво однієї з найцікавіших архітектурних споруд початку XX ст. — римо-католицького костелу св. Миколая в стилізованих готичних формах із високими стрілчастими шпилями, зводить приміщення караїмської кенаси в мавританському стилі.

Вершиною творчого злету В. Городецького став його власний маєток на вулиці Банковій, так званий «Будинок з химерами», зведений у стилі модерн 1903 року. Свою назву будинок отримав через скульптурні прикраси, тематика яких — тваринний наземний і підводний світ, атрибути полювання, казкові істоти. Цей оригінальний і чудернацький витвір — пошук нового, незвичного в архітектурі. «Химер» на цьому будинку, що дивують нас своєю загадковістю, майстерно виконав із бетону за рисунками В. Городецького італійський скульптор Еліо Саля.

 

Будинок з химерами. Київ



 
Категорія: Художня культура України | Переглядів: 874 | Додав: uchitel | Теги: Україна, художня культура, авангард | Рейтинг: 5.0/2