Вітаю Вас, Гість
Головна » 2016 » Май » 9 » ІІІ міжнародний фестиваль кіно та урбаністики 86: «місто-санаторій», мистецькі експерименти та світовий рекорд
07:39
ІІІ міжнародний фестиваль кіно та урбаністики 86: «місто-санаторій», мистецькі експерименти та світовий рекорд

За три роки існування Фестиваль кіно та урбаністики 86 став однією з найпопулярніших весняних подій серед шанувальників якісного документального кіно. Це не дивно, адже фестиваль відбувається на світовому рівні, і глядач отримує можливість побачити шедеври документального кіно, які не показують під час DocuDays чи в українських кінотеатрах.

 



В минулому році фестиваль відвідало більше півтори тисячі глядачів. Цього року нас чекає особлива подія, тому що фестиваль набуває розвитку: організатори покажуть не тільки документальне, але й ігрове кіно. Також вони розширили програму за напрямками: саунд-арт, фотографічна виставка, комֹ’юніті-арт. Треба відмітити, що в цьому році комісія 86 підійшла до відбору фільмів для показу ще більш прискіпливо, ніж раніше. Окрім того, цього разу очікується значна кількість учасників та іноземних режисерів, які на власні очі відкриють для себе формат фестивалю 86 та унікальний архітектурний ландшафт Славутича – рідної локації фестивалю.

Власне, одна з причин успіху – це проведення фестивалю саме в місті Славутич, який українські мандрівники називають «місто-санаторій», а деякі романтики – «українською Скандинавією». Наймолодше місто України є цілісним урбаністичним проектом, в якому в єдиному ансамблі поєднані зразки постмодерністичної архітектури восьми пострадянських країн. Отже, під час перерви між кінострічками можна швидко переміститись у просторових вимірах, і за п'ятнадцять хвилин опинитися у маленькій Вірменії чи Естонії, прогулятися затишним лісом та знову повернутися до кінопрограми.

 

Славутич на світлині Нільса Аккермана з фотопроекту «Кафе “Пінгвін”»


Фестиваль об'єднає тема «Коло поколінь». Протягом 6-9 травня в Славутичі будуть показані довгоочікувані стрічки «Бабусі Чорнобилю» Голлі Морріс (США), «Я — Белфаст» Марка Казінса (Великобританія), спродюсована Патті Сімт кіносимфонія «Counting», раппапорта «Черьомушкі» за оперою Дмітрія Шостаковича (1962 р.), стрічка «Проект століття» Карлоса Мачадо Квінтели (Куба, Аргентина, Німеччина, Щвейцарія).


 

 

Кадр з фільму «Атомоград»


Також можна буде побачити результати першого національного конкурсу «Пальма Півночі»: сім коротких українських стрічок будуть змагатись за грошовий приз, який присудить міжнародне журі, членами якого стануть британський режисер Марк Казінс, чеська продюсерка Діана Табакова і українська телеведуча Яніна Соколова. Відбудеться показ коротких метрів, які були створені у лабораторії My Street Films Ukraine. Молоді українські режисери-аматори, чиї проекти перемогли у конкурсі, отримали можливість стажування в «Майстерні 86» і пройшли тренінг з фахівцями в сфері кіно, після якого зняли власні стрічки. На фестивалі конкурсанти представлять створені кінематографічні рефлексії щодо невеликих українських міст, місць, вулиць і міських героїв.

Окрім традиційної кінопрограми на фестивалі відбудеться мистецька частина, яка складається з трьох подій.

Одна з зірок арт-сцени цьогорічного фестивалю – це аудіо-перформер Пітер К'юсак, один з засновників Коледжу комунікацій в Лондонському університеті мистецтв, якого часто називають «ветераном європейського авангарду». Сам Пітер нарікає себе «саунд-журналістом», тому що працює з документальним матеріалом, який перетворює на звукові портрети місцевості та часу. Цього разу Пітер отримає доступ до радянських гучномовців-ретрансляторів на вокзалі, стадіоні та в центрі міста, що вже є унікальним експериментом з місцевим простором. «Фактично цей проект є саундтреком до міста. В кіно звук сприймається навіть краще, ніж візуальна частина. Люди чують звукову доріжку навіть тоді, коли не звертають особливої уваги на картинку», – каже організатор фестивалю Надія Парфан. Подія відбудеться 7 травня з 11:00 до 19:00. Окрім цього, митець обіцяє концерт-прогулянку містом, який триватиме годину. Цей виступ також відбудеться 7 травня і почнеться в 17:30.

 



Фотограф Нільс Аккерман також збирається взаємодіяти з містом. Його погляд на українські реалії можна вважати альтернативним. На відміну від більшості фотографів, які навмисно шукають трешової пострадянської екзотики, Нільс вважає вартою уваги зовсім іншу частину української естетики. Вже три роки швейцарський фотограф знімає молодь та дітей Славутича. Світлини Нільса є своєрідним балансом між наївним та іронічним поглядом на славутицьку повсякденність. «Фотографії Нільса Аккермана наївні в хорошому сенсі цього слова», – розповідає Надія Парфан. – «Як будь-який іноземець, який приїхав в Україну, він вірить в те, що бачить, в те, що йому розповідають. Але водночас він має іншій погляд, більш чесний та безпосередній. Саме така безпосередність може побачити те, чого не бачимо ми. Можна сказати, що Нільс Аккерман бачить те, що не бачить українське око».

Фотографії будуть експонуватися в публічному просторі: в закинутому дитячому кафе «Пінгвін» знімки митця візуально поєднаються з підлітковими графіті, якими рясно розмальована будівля. Після експозиції відбудеться публічна дискусія, де глядачі зможуть поставити запитання про фотопроект.

 

 

 

Найбільш неоднозначна фотографія з проекту Нільса Аккермана «Кафе “Пінгвін”»

Проект чеської мисткині Катержини Шеди передбачає колаборацію з тими городянами, які небайдужі до свого міста. Її проект є тим, що сучасні мистецтвознавці називають community arts чи «мистецтво діалогу». Незважаючи на те, що місто в багатьох аспектах є унікальним, Катержина бачить проблему Славутича в «летаргійному сні», в якому перебувають його мешканці. Для того, щоб пробудити городян, мисткиня пропонує їм спільну справу – встановлення світового рекорду для Книги Рекордів Гіннеса. Який саме це буде рекорд – мають вирішити мешканці міста. «Це і ком’юніті-арт, і соціальний експеримент водночас. Ком’юніті-арт – тому, що це пряма мистецька взаємодія з соціумом. Міська громада є безпосереднім учасником цього проекту. Соціальний експеримент – тому, що ми не можемо передбачити реакцію славутчан і результат», – стверджує Надія Парфан.

Отже, найцікавіші кінострічкі останнього року, звуковий експеримент з колективною свідомістю славутицького населення, вулична експозиція фотографій, спроба вийти на діалог з містом і поставити світовий рекорд – судячи за все, під час чотирьох травневих днів Славутич перетвориться на один зі всеукраїнських центрів мистецького життя.

Всі події фестивалю будуть безкоштовними.

 

**

 

Олександр Кроліковскі – художник. Учасник групи Krolikowski Art.

 

4
Категорія: Культура та мистецтво | Переглядів: 322 | Додав: uchitel | Теги: Славутич, Кіно, мистецтво, фестиваль, урбаністика, культура | Рейтинг: 5.0/3