Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Август » 28 » Читати і дивитися
18:09
Читати і дивитися

Історія екранізацій художніх творів почалася фактично разом із зародженням кіно. Фільми за мотивами книжок здебільшого діляться на два типи: зняті бездоганно (коли екранізація стає відтворенням книги, що дозволяє навіть не ознайомлюватися з оригіналом) та невдалі (як правило, з поверхневим сценарієм чи сильно зміненим сюжетом, що поступається оригіналу). Але існує і третій тип — вдала інтерпретація: екранізація з режисерським задумом, творчим підходом до сценарію, що надає оригінальній історії ще більше шарму чи навіть новий сенс. 

Ось вам 10 прикладів книжок та їхніх екранізацій, які варто і почитати, і переглянути!

"Просто разом" Анна Гавальда / "Просто разом" Клод Беррі


Другий роман Анни Гавальди мав неабиякий успіх і про його екранізацію точилися розмови одразу після виходу книги. Французи воліли бачити у ролі Каміли тільки Одрі Тоту, а її партнером став Ґійом Кане, і врешті ця пара виглядала навіть чарівніше, ніж їх представила авторка книги. А от старенька Полетта у виконанні Франсуаз Бертен стала прекрасним продовженням себе книжкової.

"Просто разом" Анни Гавальди — це щемка історія про анорексичну художницю Камілу, яка долає власні комплекси і психологічні бар’єри в компанії вайлуватого аристократа Філібера, буркотливого кухаря Франка і його безпорадної бабусі Полетти. Усі четверо отримали достатньо стусанів від долі та створили навколо себе безпросвітні мушлі, аби стати менш вразливими.

Дарма — для щастя теж необхідно бути трохи відкритішим, хоча б із тим, хто поруч. Цьому і доведеться навчитися героям у буденних перепетіях серед декорацій старовинної паризької квартири — просто бути, співіснувати, співчувати і співрадіти разом. В книзі ви знайдете набагато глибшу рефлексію персонажів, більше акцентів на музику та мистецтво, проте у фільмі на вас чекає тепло, затишок, романтика і ледь вловимий франузький шик.

 

"Шоколад" Джоан Гарріс / "Шоколад" Лассе Хальстрьом


Гіркувато-солодка історія про крамничку шоколаду, яка відкрилася у маленькому французькому містечку, аби змінити життя його мешканців, зачарувала читачів всього світу і стала натхненням для талановитого творця краси й романтики на екрані — Лассе Хальстрьома. Джоан Гарріс створила книжку-щоденник, де оповідь ведеться від імені вічної мандрівниці, шоколадної майстрині і самотньої матері Вієнн Роше та її антагоніста — священника провінційної церкви Франсіса Рейно. Їхні шляхи перетнулися напередодні Великодня, аби кожен позбувся примар минулого, засвоїв свій урок, відкрив дещо нове у собі та у світі.

Цей роман оповитий красою, магією, таємницями, затишком теплої кухні та, звичайно, ароматом шоколаду. Гарріс створює непересічних яскравих персонажів, пише просто про складне і багато чого недомовлює. У свою чергу, Хальстрьом іде власним шляхом і витинає з портретів роману інакших оригінальних героїв: так на екрані з’являються Жюльєт Бінош, Альфред Моліна, Джонні Депп і Джуді Денч, а перед глядачем розгортається вже зовсім інакша інтерпретація "Шоколаду": соковитіша, однак менш вигадлива і безумовно завершена.

Дивитися "Шоколад" потрібно заради блискучої акторської гри, прекрасно зображених деталей і неперевершеної музики Рейчел Портман, а "посмакувати" першоджерело слід, хоча б тому, що воно має надзвичайне продовження у вигляді ще двох солодких книг!

 

"Великий Гетсбі" Френсіс Скот Фіцджеральд / "Великий Гетсбі" Баз Лурман

 


Маленька за розміром, але потужна за духом книга Фіцджеральда міцно посіла гідне місце у світовій літературі. "Ревучі 20-ті", з їхнім декадансом, сухим законом, культурою марнотратників "флеперів" і бутлегерством стали яскравим фоном для трагічної історії дон-кіхотського кохання багатія Джея Гетсбі до ексцентричної красуні Дейзі Б'юкенен.

Книга екранізувалася безліч разів і, здавалося, вичерпала себе на екрані, але режисеру Базу Лурману вдалося втілити нове життя у знайомий сюжет, зарядити його потужним настроєм нестримного свята, блискучої розкоші й неперевершеної музики. А ще Лурман знайшов бездоганного Гетсбі — Леонардо ДіКапріо, який надав своєму образу оптимальну дозу драматичності та харизми.

Нью-Йорк у фільмі виглядає, мов чарівна сцена з декораціями, та й все дійство здається казкою, нехай навіть із сумним фіналом. Вирок: читати, тому що класика — безсмертна, і дивитися, тому що це дуже красиве і якісне кіно!

 

"Форрест Гамп" Вінстон Грум / "Форрест Гамп" Роберт Земекіс

 


Це приклад того, як хороша книга може стати легендарним фільмом. Сатиричний роман Грума про хлопця з синдромом саванта, який за своє життя встигає зробити стільки, що вистачило б на десять, за задумом автора представляє собою своєрідний погляд на історію США 60-80-х років — погляд цинічний, як у Ярослава Гашека в "Пригодах бравого вояка Швейка".

А от кіноверсія "Форреста Гампа" вийшла зовсім інакшою, бо перед глядачем постає недоумкуватий, але добрий герой, на якого чекають радощі та сум, поневіряння й неймовірні успіхи, зображенні з тонким гумором і легкою іронією. В книзі та фільмі різняться деякі пригоди Форреста, що додає інтересу до обох творів зокрема (тут такі ж сюрпризи, як із тими шоколадними цукерками, про які так любить згадувати головний герой).

Але головною окрасою екранізації звичайно стала робота Тома Генкса, за яку актор заслужено отримав кінопремію "Оскар". В будь-якому вигляді історя Форреста Гампа — це цікавенна сага, варта неодноразового прочитання і перегляду.

 

"Хрещений батько" Маріо П’юзо / "Хрещений батько" Френсіс Форд Коппола

 


Вважайте, що прочитати і подивитися "Хрещеного батька" — це пропозиція, від якої не можна відмовитися, тому що насамперед Маріо П’юзо започаткував жанр гангстерсьої драми, створив бренд під назвою "італійська мафія" і докладно та захопливо описав будні з життя родини Корлеоне та інших мафіозних кланів.

Коппола перейняв естафету у П’юзо, зробивши ставку на непересічність сюжету, та зняв фільм, що став одним з кращих в історії кінематографа. Читати "Хрещеного батька" цікаво, бо в книзі поєдналися вигадка й реальність, з якою П’юзо був знайомий, як автентичний італієць і як журналіст, що активно розслідував діяльність мафіозних кланів США. Знайомство з цією віхою історії організованної злочинності можна продовжити завдяки іншим книгам трилогії: "Сицилієць" та "Омерта", але не плутайте їх з фільмами циклу — мова йде про зовсім інші події.

Водночас екранізація являє собою справжній шедевр, що в ідеальній пропорції поєднав кримінальні баталії, романтику, драму та історію, а також звів на знімальному майданчику чудових акторів.

 

"Сніданок у Тіффані" Трумен Капоте / "Сніданок у Тіффані" Блейк Едвардс

 


В 1958 році в Нью-Йорку вийшла друком автобіографічна повість Трумена Капоте "Сніданок у Тіффані". На той час Капоте був дуже модним письменником, він вів активне світське життя і був своєрідною "іконою стилю" — те, що Капоте вважав красивим чи цікавим, миттєво перетворювалося на хіт, тому і його книжка про молоду екстравагантну утриманку Голлі Ґолайтлі стала надзвичайно популярною.

Екранізацію в Голівуді було заплановано одразу ж після виходу книги: Капоте мріяв бачити в образі Голлі Мерилін Монро, але режисер і продюсери зробили вибір на користь Одрі Гепберн. В результаті світ отримав незрівняну стрічку "Сніданок у Тіффані", де від героїв і сюжету книги була лише примара, але примара оригінальна, стильна і романтична.

Гепберн додала до образу Голлі елегантність і витонченість, її вбрання перевернули уявлення про моду, а пісня "Moon River" у її виконанні стала класикою. Отож, без сумніву, дивіться фільм "Сніданок у Тіффані", але поцікавтеся і книжковим оригіналом, бо загалом це зовсім інша історія.

 

"Бійцівський клуб" Чак Поланік (Палагнюк) / "Бійцівський клуб" Девід Фінчер

 


Чак Поланік, а точніше Палагнюк (Palahniuk) — відомий американський письменник українського походження, і цей факт уже має зацікавити українського читача. Роман "Бійцівський клуб”" окреслив стиль письменника та зробив його знаменитим. Автор назвав його твором, що представляє нову соціальну модель для чоловіків, і дісно книга полонила сувору чоловічу аудиторію й навіть стала початком для кількох радикальних соціальних рухів у суспільстві.

Через три роки після виходу книги на екранах з’явилася однойменна стрічка з Бредом Піттом і Едвардом Нортом у головних ролях. Критики зустріли картину прохолодно, але глядачі возвели її на рівень культу. Похмуро-комічний, сюрреалістичний погляд на неспроможність молодого покоління взаємодіяти з системою цінностей, частиною якої вони себе вважають, став напрочуд актуальним на зламі тисячоліть, а сьогодні являє собою певну революційну філософію.

"Бійцівський клуб" входить в усі відомі переліки фільмів для чоловіків, хоча буде цікавим і для багатьох сучасних панянок, а книга варта бути прочитаною, хоча б тому, що в ній зовсім інший фінал, до того ж цього року Паланік написав її продовження у вигляді серійного графічного роману.

 

"Престиж" Крістофер Пріст / "Престиж" Крістофер Нолан

 


Чергова екранізація, що принесла додаткову славу літературному твору, за мотивами якого знімалася. Містичний роман "Престиж" британського письменника Крістофера Пріста полонив читача, наче вправний виступ ілюзіониста. Суперництво двох майстрів фокусів та ілюзій розгортається на сторінках книги у нищівну війну за право володіти "престижем" — особливим ефектом, продуктом магії, що зачаровує глядачів.

Автор штовхає нас за куліси концертних залів і чужих життів, грається ілюзіями та реальністю, вичавлює таємниці з кожної деталі, але остаточний секрет розкриває лише у фіналі, в той час, як всередині книги минає ціле століття. Пріст сподівався, що саме Нолан візьметься за екранізацію його роману, і не дарма: загадкова, атмосферна, напрочуд естетична стрічка з цілим арсеналом талановитих акторів зробила "Престиж" одним із кращіх творінь сучасного кінематографа.

І що цікаво, обом Крістоферам — Прісту й Нолану — вдалося продемонструвати свій власний "престиж", бо роман і кіно мають суттєві розбіжності, але не поступаються один одному в потужності магії.

 

"Години" Майкл Канінгем / "Години" Стівен Долдрі

 


Три героїні, три історії, Нью-Йорк, Річмонд, Лос-Анджелес. Письменниця Вірджинія Вулф, що пише свій знаменитий роман "Місіс Делловей" і страждає від психічного розладу. Домогосподарка Лора Браун, що читає роман Вірджинії Вулф "Місіс Делловей" і страждає від психічного розладу. Лесбійка Клариса Воган, на прізвисько "Місіс Делловей", що піклується про свого друга письменника хворого на СНІД, ні, вона не страждає від психічного розладу, і тим самим залишає надію читачеві та отримує деякі важливі відповіді.

Книга Канінгема досконало, довершено відтворює стани циклотимічної депресії, біполярного афективного розладу, шлях людини до самогубства, і вона може бути нецікавою тільки для тих, хто ніколи не відчував сумнівів чи страхів, або бреше собі щодо цього.

Однойменний фільм вартий уваги перш за все завдяки образам, відтвореним трьома неперевершеними акторками: Ніколь Кідман, Меріл Стріп і Джуліанн Мур, адже вони зробили з цієї, нехай філософської, але депресивної картини справжній витвір мистецтва. І якщо у фільмографіях Стріп та Мур ще багато сильних драматичних ролей, то Кідман перевершила саму себе, справедливо отримавши за роль Вірджинії Вулф премію Оскар.

Читайте "Години" Канінгема, хоча б тому, що Пулітцерівську премію отримують дійсно вартісні речі. Дивіться екранізацію, бо це взірцева робота трьох драматичних актрис.

 

"Мандрівний замок Хаула" Діана Вінн Джонс / "Мандрівний замок Хаула" Хаяо Міядзакі

 


Діана Вінн Джонс створила масштабний фентезійний роман-казку про пригоди милої дівчини Софі, яку зла відьма перетворила на старезну бабусю і чарівника Хаула, що носить на собі власне закляття. В їхній компанії ще ціла купа незвичайних персонажів, наділених різними чарівними якостями і позбавлених всіляких людських радощів, тож нудьгувати не доведеться.

Коли легендарний японськй аніматор Хаяо Міядзаки взявся до екранізації "Мандрівного замку", шедевр можна було б передбачити, але вийшло щось навіть трохи більше. Заплутана історія, допустима для формату книги, була спрощена, а події з фантастичної країни перенеслися у Європу 19-го століття, а далі залишилися самі лише скарби: анімація невимовної краси — надзвичайні пейзажі, чарівні персонажі, невигадливі та щирі діалоги, і врешті, приголомшливо красивий музичний супровід.

"Мандрівний замок Хаула" — не просто фільм, це естетична насолода в чистому вигляді та класика японської анімації. А що стосується книги, то гарна казка завжди в тренді, й неважливо скільки вам років: дев’ять чи дев’яносто.

Категорія: Зарубіжна література | Переглядів: 141 | Додав: uchitel | Рейтинг: 5.0/1